Традиція Майдану. Горнило для Влади. Дорослішання для Нації. Голос Сходу

17.12.2014 0 By Chilli.Pepper

єндОльга Мазур, активіст, архітектор, патріот — Слов’янськ

1. Майдани

Помаранчева революція 2004 року була предтечею Революції  Гідності 2013 року.

Перший Майдан. 22 листопада 2004 люди зібралися на Майдані Незалежності і були готові до всього у т.ч. й до кровопролиття. Я пам’ятаю тодішні настрої. Але політики, які приписували собі заслуги миротворців, досягли лише того, щоб випустити пару народного обурення та влаштуватися на його шиї знову. То була зіркова година Тимошенко, але навіть її напівбрехливі гасла не перекреслили справжнього. Я бачила очі людей, які повірили в те що зміни можливі. Далі чекали виконання обіцяних «10 кроків назустріч людям»…

Але як показав досвід, майже всі політики з «кучмівського гнізда» віднеслися до людей та й до України як до предмету збагачення.

startДругий Майдан зібрався у листопаді 2013 під причиною доволі дивною – незгода з рішенням влади про відмову щодо вступу до Євросоюзу. На сцені волав Яценюк  поруч із статистом Кличко (за кадром маячив Фірташ).  Це було схоже на закулісну боротьбу олігархічних кланів. Але тоді вони – наші можновладці — й гадки не мали, яке роздули кадило, і в що ця їхня авантюра може вилитися.

30.11.2013 – розгін та побиття студентів. Що це було – помилка влади чи свідома провокація, і досі питання. Але то був переломний момент. Всім стало зрозуміло, що з Майдану люди вже не підуть – разом і до кінця! У грудні знов теревенять політики, потім домовляються з Януковичем, що свідчить про те що їли вони таки з одного корита.

Та Майдан цих домовленостей не приймає! Вперше складається враження що керманичі не знають що робити, а влада лежить прямо на землі, десь посеред Інститутської та Грушевського. Народ прибуває. Згадався вірш Насті Дмитрук – «у вас молчание золото, а у нас жгут коктейли Молотова!»…

У лютому – розстріл Беркутом неозброєних людей, силова акція влади по своїй жорстокості позамежна. Розрахунок був що злякаються і повтікають? Але не побігли, обороняючись своїми деревяними щитами лягали на Майдан один за одним.

«Повзрослели и стали смелыми… Все у снайперов под прицелами!».

Вшанування загиблих героїв Небесної сотні…і одразу зявилися претенденти на владу – це люди з БЮТ – Турчинов, Яценюк, Аваков. Триумфально в’їзжає на Майдан Тимошенко у образі «страдалиці за народ», але хлопці з Самооборони кажуть – це не ваша перемога!

Думаете, вона вам це пробачила?

Далі –  підозріле упускання Криму, розв’язування війни на Сході.

Причин декілька у т.ч. відволікання уваги, та необхідність роздрібнити велику силу. Але то вже почалася інша історія, яка згодом покаже, що у владі залишилися друзі Януковича.

Взагалі, Майдани це чи не єдине те що живе! Справжнє!  Якби не намагалися політики ганьбити та зменшувати історичну значимість цього явища. Так само як і Помаранчеву, так і Революцію Гідності зараз деякі політики хочуть оформити просто «натовпом».

Я кажу – ні!

Я бачила очі цих людей, які встали ціною свого життя – порвати кайдани. І вони заслуговують не тільки на голосні промови та монументи. Ми у боргу перед ними і повинні продовжити справу дієво. Як сказав кіборг «Богема» – оплакувати будемо потім, зараз треба помститися.

Братчики, разом і до кінця!   

2. Міліція – цепні пси влади

Усім відомо що таке влада. Згідно ленінському формулюванню – влада це апарат насильства. Міліція обслуговує та захищає інтереси цього апарату, так само як і решта правоохоронних структур у нашій країні. Парадоксально, що конституційні права людини порушуються саме правоохоронними органами держави. Вже давно відомо про те що, «потрапив у міліцію – вже не людина». Якщо не маєш грошей, то повісять всю «нєрозкриваємость», вибивши катування зізнання навіть у вбивстві президента Кеннеді. У судах, якщо нема грошей,  тобі швидко вкажуть твоє місце наші «вершителі судеб».

KMO_088197_172651_1_t218_194217Останнім часом «правоохоронці» несуть «службу» с особливою жорстокістю. Про катування електрошокером у харківській міліції розказували ще у 2009 р. Загалом харківська і донецька міліція заслужили  собі славу найжорстокіших, чи не тому у грудні-січні під виглядом «титушок» саме їх командирували на антимайдан?  Харківська міліція це альма-матер  Жиліна та його «Оплоту». Цілком логічним є те, що у підвали ДНР усі катування прийшли саме з нашої міліції.

foto01_021213

Розстріл Небесної Сотні на Майдані – злочин досі нечуваний по своїй не-людяності та цинізму. Як можна було це робити? Який був стимул? Гроші? Погони? Звідки вони взялися, ті що виконували такий наказ? Прикро, що вони з нашого ж народу. Дивує що снайпери МВС стріляли в неозброєних протестувальників саме у голову чи у шию, тобто не давали шансу на життя. Хіба поранений в руку чи ногу не вийшов би зі строю, та міг би представляти небезпеку?  В кожного рядового міліціянта чи офіцера міліції був вибір – не стріляти, піти із лав, висловити свою громадську позицію, залишитися людиною.  І натепер ця кров Небесної Сотні надовго залишиться на формі Беркута. Вважаю що порядна людина не може вже одіти цю форму.

Сім’ї убитих людей Беркутом міліції ніколи цього не пробачать.

На першому Майдані міліція була з народом, тепер все навпаки – «ми» і «вони» були по різні сторони барикад.

3. Чиновництво як явище незламне, або лише люстрація – наша надія

На прикладі Слов’янської адміністрації, яка є опаришем усієї  регіоналівської системи – болото було, болото й є.

І вряд чи щось зміниться – занадто багато  «незаменімих».

Нещодавно 01.12.2014 було святкування дня народження корупціонера та хабарника головного архітектора Кіяшка прямо в  адмінбудівлі виконкому та у робочий час, доречі й у приймальний день. 15-00 “Управління архітектури та містобудівництва” зачинено, йдуть пари алкогольних напоїв та вже перетравленої їжи. А заробітна платня державному службовцю нараховується. Гидко дивитись на це.

Довідково: У 2009р. Кияшко В.Л. був затриманий правоохоронцями на хабарі у розмірі $17 тис. Заплатив штраф  у розмірі 170 тис. та органи вже не мали до нього претензій.  Але головне те, що він залишився на керівній посаді! У народі говорять – він касир мера. Друг Штепи напевно зараз потоваришував із новою владою, раз так само починає свій «важкий» день з коньяку та почуває сі вольготно,  і надалі влаштовуючи п’янки посеред робочого часу.

Щодо доступності для людей нового в.о. мера Зонтова.  Виявляється, що заступники ті ж самі регіонали. У приймальні сидить все та ж непривітна секретарка Штепи. Аби потрапити на прийом до нового «мера» треба так само пройти строй секретарок та спеціалістів, що невідомо чим займаються та записуватися ледве не за місяць. Тобто новий мер так само небожитель, як і папєреднікі, недосяжний для простих людей. Робітники виконкому так звані «слуги народу» відносяться до людей зверхньо, настільки неввічливо,  що це межує з хамством.

Питання – де люстрація? Якщо у нас в звільненому Слов’янську на керівних посадах в управліннях ті ж самі хабарники, до того ж які мали, і надалі не приховують свої сепаратистські погляди? У суді та прокуратурі ті ж самі друзі-кришувальники хабарників, у яких змінився тільки прейскурант розмірів хабарів (за ризик). Найсумніше те що таке, мабуть, майже по всій Україні.

І я питаю вас, панове для чого  тоді цей прийнятий закон про люстрацію? Це прийнято для видимості роботи і є одним з мертвих паперових законів, яких вже безліч?

Я ще у лютому намагалася інформувати активістів Майдану і про корупцію у слов’янській міській владі і про листи Штепи до Путіна. Напевно ніхто не сприйняв серйозно. І тоді я питала – невже жертва Небесної Сотні даремна? Боляче.

Однією з основних вимог Майданів було очищення влади. Люстрація – це демократичний шлях, безкровний. Панове чиновники-корупціонери! Якщо ви це не зрозуміли, то буде по-іншому, ви, вочевидь, граєтеся із вогнем.

4. ЗМІ – для людей?

ЗМІ то є сила. Інформація – найдорожчий товар. ЗМІ, як засіб маніпуляції?

З самого початку війни, з квітня місяця цього року, події висвітлювалися більш ідеологічно, ніж правдиво, подаючи з російських ЗМІ – 85% брехні,українські – 65%. Цікаво, хто є власниками телеканалів, у кого в руках важелі цієї маніпуляції свідомістю? Може правий був Гітлер, ставлячи до стінки першими журналістів? Важливість ідеологічної зброї неможна недооцінювати.

Вже давно примітно, що всі українські канали подавали новини нібито в один голос, тобто складається враження що потрібна інформація фільтрується та подається вибірково, а маючи трохи розуму та вміло вихоплюючи фрази із контексту можна скомбінувати будь-що та під тим «соусом» що потрібно.

Ще до війни було дивно бачити по ТБ усілякі світські хронікі з діамантовими балами для жінок- політиків. І це у тій країні, де 80% населення, принаймні офіційно, за межею бідності? А кулінарні шоу у голодній країні – цікаво як будуть дивитися на делікатеси ті у кого навіть хліба нема! Невже народ не відчув ляпаса ситих? З огляду на рейтінгі – ні. Сумно.  А про аморальність передач «а-ля Малахов», що й казати – «стосується кожного» як раз те, що приватне та не кожного стосується. І знову два світи – багатих та бідних, що ніколи не пересікалися – та ж Маша Єфросініна, яка жере собі лобстерів  і радить бідній сироті «как на жизнь смотрєть позітівно».

Щодо розважальних передач – тут правильний розрахунок для послаблення клапану та випускання пару народного гніву. Це ще, мабуть,  КГБешні розробки- з тими нібито «вільнодумними» анекдотами «на кухнє». Кажуть, у КГБ був підрозділ з видумки анекдотів та викидали «у народ».

Народе, вам не прикро бути «управляємимі массами»?

Дивують розважальні «квартали» саме зараз, під час війни. На Сході гинуть мобілізовані, а з екрану юморять? Народе, ви замислилися як дивитися на це реготіння вдовам чи матерям загиблих, яких вже тисячи? Невже не відчуваєте горя, що у повітрі, горе матері вбитого сина, яка вже не може навіть закричати від безсилля..

Журналіст незаангажований — це боєць. І головна його зброя – це слово, правдиве слово!  Але в нашій країні за патріотизм не платять, тобто обирай – або принциповий та голодний і деколи наражайся на небезпеку, або ситий та замовний, тобто «джинса».

Пам’ятаю відмінницю Соню Кошкіну, яка добре працювала на ПР. Цікаво, вона вже стала патріоткою?

І пам’ятаю Георгія Гонгадзе, чия справа «канула в лєту», і слова – «своєю смертю ти розбудив Україну» і хіба це тільки слова?…

Голос двох Майданів Євген Ніщук так і не зміг вписатися у «свинячерильний» КМУ. Але то справжній народний міністр, наш майданівець…

5. Сепаратисти-зрадники чи частина плану?

Щодо феномену великої небачуваної раніш явки населення східних регіонів на проросійських референдумах. Тут все неоднозначно. Люди йшли голосувати не стільки за ДНР чи ЛНР, як проти української влади, бо ярмо мафіозного ригівського Києва відчувалося дуже сильно на шиї всієї України, а останнім часом на Сході, як вотчині Януковича.  Мало хто знає про планування проведення загальноукраїнського Майдану після Революції Гідності. У лютому велися перемовини активістів Київского Майдану з патріотами Донецька та Луганська.  Народ був готовий піднятися у протесті.

Але… чиєюсь рукою було усунено організаторів Луганська та Донецька – методи були різні, але найефективнішим залишається залякування. Замість них у Донецьку та Луганську з’являються нові лідери на кшталт водія Єфремова – Болотова з ідеєю нового устрою ДНР-ЛНР, малозрозумілого для широкого загалу. Хтось мудрий зміг спрямувати вектор народного обурення у потрібне йому русло.  Ви чуєте цей гомеричний сміх поза сценою? Нібито хтось посміхається поблискуючи окулярами у свою «окладистую бородку». Те що здається стихійним, насправді було тотально кероване і практично без великих капіталовкладень, руками безробітних та затурканих.

Метою було попередження проведення Загальноукраїнського Майдану унаслідок Революції Гідності.

6. Патріотизм – вектор боротьби, правильна мотивація та її використання

«Як вже набридло  чути знову і знову порожні балачки, пафосні розмови…»-співав Тартак.

Майже з квітня увесь ФБ заповнений патріотичними картинками із не менш патріотичними гаслами, це ж хтось малював! І це мало відповідний вплив, сама грішна.

«І одразу полине пафосна мова, по навісять медалі, кричатимуть «Слава»… Понабігали Ярославни і стали хором волати «Герої не вмирають» Та ні, дорогенькі, вмирають! І живий герой для батьківщини зробить значно більше ніж мертвий. «Вперед, патріоти» віддавало відлунням «Вперед, ідіоти». І це зрозуміли згодом, але пройшло вже декілька місяців і патріотів вже багато вбили. Взагалі патріотизм – потрібна якість особливо для військових та держслужбовців. Але навіть патріотизм  повинен бути з розумом. Невже не відчуваєте коли вас використовують, для чиїхось меркантильних інтересів перерозподілу сфер впливу та захвату джерел збагачення?  І знову чути мефістофельський сміх за спиною….

Вперше явище патріотизму з’явилося ярко на першому Майдані. Це нормально та мається у кожній країні. Цінності національної свідомості повинні бути, але важливо не дозволити себе використати.

7. Вінниця – провокація чи терпець увірвався?

Дивлячись на нещодавні події у Вінниці, доходиш до висновку, що народ правий. І я пишаюся своєю історичною батьківщиною.  Скільки вже часу пройшло з того як відбулася Революція Гідності, а регіонали й досі на керівних посадах у обласних та місцевих держадміністраціях. Народ терплячий, дивилися та очікували на рішучі дії влади щодо люстрації чиновників-ригів. Але тиша – все всіх влаштовує. І така реакція як у Вінниці цілком логічна та прогнозована. Колись мій начальник вчив мене кажучи – «вчися приймати своє власне рішення, бо якщо ти його вчасно не приймеш, то його приймуть за тебе і не твою користь». Так і відносно українського народу у цілому. Народе мій, треба здійснювати народний суд і він буде справедливий та непідкупний, бо вже занадто довго оці всі чиновники-хабарники  та «кривовоохоронці» пили народну кров. Час настав. Винниця-перша ластівочка. Україно, приєднаймося!

Вінницька акція була продовженням справи Майдану. Може це занадто радикально, але я маю бажання щоби подібні протести пройшли по усіх містах України.

8. Ленінопад

5216-568x0-b3a31

Вважаю ленінопад – дуже позитивним фактором теперішнього часу. Це символи комуністичного ладу. Навіщо нам старі ідоли? Тим більше, що Ленін таки знищував Україну. Як і у часи Володимира Великого перед Хрещенням Київської Русі Перуна сплавляли Дніпром. А для деяких просовєтських комуністичних кадрів, які були номенклатурою і жили краще від інших, вождь мирового пролетаріату був ледве не божеством. Щодо історичної цінності пам’ятників – не така то вже була й краса. Архітектурний ансамбль забудов центральний частин міста не постраждає. А щодо того що було зроблено в Україні унаслідок ленінського курсу – то взагалі його треба забути, або згадувати його  як ката. Коли у Харькові свободівці валили пам’ятник Леніну, як це нагадало мені Майдан. Харківський Майдан. Харків з Україною! Цілком підтримую.

9. ПС – остання надія чи проект

На Майдані з’являється нова сила – Правий Сектор, до якої увійшли декілька патріотичних партій  та течій з явно ультраправими радикальними настроями. З’являється досі невідома постать командира Яроша. Один боєць батальйону «Донбас» згадував про бій під Мар’їнкою за участю ПС. Як він був вражений тим, що Ярош витягував з поля бою свого пораненого бійця. Було дивно те, що боєць пишається не своїм комбатом. Ярош огорнений славою та загадковістю, інформації про нього обмаль, але вся позитивна. Як кажуть англійці – «Це все дуже добре для того щоб бути правдою». Занадто все бездоганно, але час внесе свої корективи. Дуже хочеться повірити йому, але нас вже стільки обманювали… Час покаже. Сподіваймося знайти справжнього національного лідера.

ShVTHWl5WR8Вбитий за сумнівних обставин Сашко Музичко казав – «для нас вже завезено долари чи кулі…». Але визвольна боротьба за Україну варта того ризику. Важлива складова риса патріота – хоробрість.

Україна давно у очікуванні свого лідера – націоналіста та патріота, принципового та непідкупного, у якого інтереси України будуть понад усе. Не зрадьте ідеали Революції Гідності.

10. Перекуємо рала на мечі, або як з нічого зробити спроможну армію

З чого починається  підготовка до воєнних дій? Гадаю що повинно починатися з мап з відмітками та висотами. При управліннях архітектури та містобудування були секретні частини де зберігалися мапи стратегічного значення. Тому ці частини підпорядковувалися місцевим органам СБУ. За деякий час до озброєного конфлікту ці частини були розформовані, матеріали знищені. Це наша влада готувалася?  А український танкіст що заблукав на безкрайніх теренах Слов’янського району, мабуть йшов по навігатору  чи мапами Google?

На початку мене мучило питання – чим ви зібралися воювати і ким?

Майже протягом 20 років на ВПК судячи з усього не працювали, а Южмаш розробив славнозвісну С-400, яку Кучма подарував Росії, як гаранту нашої безпеки. Від якого агресора?…

А вибухи на складах у Артемівську та Новобогданівці, як наслідок розкрадання?

На техніку, що увійшла у Слов’янськ без сліз не глянеш, по дорозі розсипається. І от на базі того що є, вірніше того що нема хочуть зробити спроможну армію. Відомо, що армії вирощують в гарячих точках. Але то повинні бути військові кадри, які добре підготовані теоретично. Чи можна виростити солдата за 2 тижня? Ні, це типове гарматне м’ясо. І таких посилали під обстріли чи то добровольці у сланцях, чи то 18-ти річні діти, які зрозуміли, що потрапили в пекло тільки тут, на передовій.  Дивує те, що хлопці, долаючи втрати, накази паркетних генералів, маючи на руках недосконалу зброю все ж таки стали бійцями. То видно було по них, як вони через 3 місяці ворожого мінометного вогню зайшли у Слов’янськ – це були справжні воїни, загартовані війною. Як тільки з’ясувалося що наші хлопці мають перевагу у ближньому бою, було включено новий ускладнений рівень – артилерію. Артилерія не дарма має назву бога війни. Це ціла наука.

Наші хлопці освоїли і це.

Звісно при артобстрілах втрати значніші, але хто цінує людей?  Ймовірно що третій рівень гри буде авіація. Ті хто роблять ставки, граючи життям людей, зараз думають як це влаштувати. В цілому йде типова війна 90-х і напевно армія в нас буде, якщо її не знищать раніше.

Щодо професіоналізму вищого командуючого складу тут все сумно. Наші паркетні генерали або «пороху не нюхали», або непроходимі тупиці, або зрадники, або це все разом. До речі куди подівся кучмівський генерал Кузьмук? Толковий був генерал. Це було видно коли вже при Ющенко у кабінеті міністра оборони сидів Гриценко, а на полігоні на навчаннях був Кузьмук. Щодо генерала Воробйова-багато що говорять про нього, але хлопці-вояки відносяться до цього генерала з повагою – для мене це важливий критерій бо, хлопцям вірю. Розумієте, дуже боляче усвідомлювати що через чийсь непрофесіоналізм ми понесли  такі великі людські втрати, яким можна було запобігти…

І диво у тому що наші хлопці з недосконалою зброєю з наказами, що заважають, все ж таки перемагають.

Панове генерали, не дратуйте хлопців, бо так можна догратися й до військового Майдану, на якому ймовірно розмов про люстрацію вже не буде.

11. Донеччани – невеличка частка заручників

У Донецьку  02.03.2014, 05.03.2014 та 13.03.2014 збиралися тисячні мітинги за Україну. 02.03 на центральній площі Донецька зібралося понад 6 тис. громадян. Донецька влада попередила не збиратися. Але 13.03. відбувся таки мітинг за Україну чисельністю понад 2 тис. громадян. Люди йшли на мітинг з паспортами та групою крові. Був розгін та побиття  мітингувальників Беркутом. Все в кращих традиціях режиму Януковича. Не кажучи вже про те що багато добровольців зі Сходу воюють за Україну у добровольчих батальйонах.  І цього не можна забувати.

І ще…  Одна маленька донеччанка рочків зо 3-4, ймовірно з родини біженців, якось знайшла у пісочниці жовто-блакитну стрічечку. Й каже татові – подивися татку, ось хтось Україну загубив, а я знайшла. Потім вкладала своїх іграшок – «Надобраніч, медвежатко, надобраніч зайченя…»  посеред кладе стрічку і каже «Надобраніч Україно, ти не бійся, я тебе не кину» Батько ледве стримав сльози. І це дитина з того регіону де практично було відсутнє патріотичне виховання!

Донецьк, це місто-мільйонник, але є й ті 6 тисяч громадян, що вийшли за Україну натепер стали заручниками ситуації, де з одного боку їх вважають бандерівцями, а з іншого-донецькою «ватою». У них є небезпека стати ізгоями з обох боків  і це неможна не враховувати.

Є донеччани, які були активістами першого та другого Майданів, це досвідчені та поважані мною люди, які не зважаючи не на що люблять усім серцем Україну. І довели це своїми діями, своєю кров’ю… Поважливого ставлення до  моїх земляків-побратимів по Майдану буду вимагати.

12. Волонтери – нова течія

 im578x383-таринки

Майданівське волонтерство породило волонтерство всієї країни.

Унікальне явище, яке неймовірно об’єднало країну. Це з’явилося  під час Майдану, коли кияни несли одяг та їжу тим хто виборював волю на Майдані.  Під час розгортання так званої АТО це набрало досі небачених обсягів. З огляду на те скільки людей в Україні стали допомагати армії війну можна назвати народною. Є волонтери, які вже стали напівдержавними службовцями, маючи підтримку та зв’язки з МО. Але я не про них.

Є й молодиці з забезпечених сімей, які красуються зараз у камуфляжі. І про них нічого не хочеться казати. З огляду на те що зараз стали волонтерів дорівнювати у пільгах з учасниками АТО, уявляю собі скільки з’явиться героїв АТО, які не були на передовій.  Є й просто аферисти, які збирають гроші, використовуючи довірливість людей – в таких немає нічого святого. Я хочу сказати про ту бабусю з Закарпаття, яка свою пенсію віддала хлопцям-воякам на берці, чи про ту бабцю з Луганщини, що в Києві плете маскувальну сітку, чи той чоловік, який віддав свою куртку на передову з запискою – «Синку, вона не нова, але дуже тепла…»

Дякую вам, небайдужі люди! Низький уклін! Людоньки, якби ви бачили очі тих хлопчиків, яких питаєш – чого вам хочеться, що треба?, а вони відповідають – дякуємо, в нас все є. А потім, бачучи солодощі, як вони радіють. Серце матері цього не витримує, і думаєш де заробити копійчину, щоб щось віднести цим дітям. Взагалі то це неправильно і під час воєнних дій ризиковано приймати їжу від невідомих людей.

Люди різні, так у Слов’янську були факти отруєння солдат місцевими «доброзичливцями». Та й щоб лазили деякі під виглядом волонтерів по наших позиціях, це неприпустимо! Знаю одно волонтерку яка щось там возила нашим на один зі стратегічних об’єктів, а потім ледве не на базарі розголошувала що там за техніка. Вона може й просто нерозумна жінка, але ціна цьому – життя наших бійців.

Взагалі то велика підтримка нашій армії йде від малого та середнього бізнесу, який допомагав Майдану і влада цього не забула. І тепер з цікавістю спостерігає як спустошуються їхні кишені  та кишені пересічних громадян, дивлячись наскільки вистачить народних кубишок, бо розуміють що ті можливості небезмежні .

Більшість українських олігархів на кшталт благодійника Пінчука не допомагає українській армії. Чому? Відповідь проста – це їхня війна, але вони не зацікавлені у перемозі України.

13. СБУ на захисті безпеки України

У переліку кращих розвідок світу є безумовними лідерами  МІ- 6, Моссад та брати слов’яни – ГРУ.

Нашої СБУ, мабуть, немає навіть у десятці – напевно дуже засекречені.

Останнім часом на прикладі нашого достатньо корумпованого містечка Слов’янська, СБУ займалася багато чим. Профіль широкий, але основний вид діяльності – кришування усілякого бізнесу. Бізнесмени місцевого масштабу казали «сбушна криша «самая дорогая но и самая крутая», тобто «Родина родиной, а кушать хочется всегда». І бачучи які будувалися котеджі, дохід був вище середнього.

02.03.2013 у Свято-Воскресенській церкві  отець Віталій представляє нового священика – отця Максима. Люди помітили в ньому військову виправку. На подвір’ї стояли буси нібито з паломниками з Росії, але саме цікаве – присутність авта, на якому було написано – «Служба безпеки України». Щодо звезення та складування зброї для акції під назвою ДНР у Слов’янську у березні цього року, то дуже не віриться що СБУ Слов’янська не була в курсі. Чи то ми неконкурентоспроможні ФСБ, чи то така взаємна любов, чи то у лавах є бажаючі безпеку України продати «за недорого»? Цікаво, що у червні цього року при владі ДНР у Слов’янську  було призначено в.о. мера саме колишнього начальника СБУ м. Слов’янська, випускника Галицького вищого училища Павленка. А колишніх чекістів так як і колишніх артистів не бува, чи не так? Достовірно відомо, що зброя для ДНР у Артемівську завозилася та зберігалася на саме на конспіративній квартирі СБУ. Що це? Гра? Зрада?…І куди подівся кучмівський генерал Крутов, який так браво виступав у травні?

Хочеться вірити що в лавах СБУ є порядні офіцери, з уявленням поняття офіцерської честі яких не можна купити і слова «Служу Україні!» для них непусті.  Все ж таки патріотизм тут важливий більше ніж у будь-якій іншій структурі.

Під час першого Майдану СБУ було з народом? А під час Революції Гідності? Не хочеться вірити в те що у розстрілі Небесної Сотні приймали участь бійці спецпідрозділу Альфа. Час доволі складний для СБУ, особливо для порядних офіцерів.

14. Менталітет, або використання людських слабостей

Українці – трудолюбива, не войовнича та дуже терпляча нація. Чи не найкращий варіант для рабів? Але історію змінювали бунтарі і навіть у своїй меншості за чисельністю. Раніш казали «кріпаки подалися на панщину, козаки – на Січ». Чому козаки у більшості своїй виявляються с Західної України? Тому що тих областей не торкнувся голодомор. Ця сталінська політика геноциду України мала сумні наслідки – у генах українського народу з’явився страх. Цей страх та видавлювання в собі раба – процес довгий, повинні з’явитися ще нові і нові покоління. Щодо негативних якостей – є в народі і заздрість, і кожен сам по собі, і байдужість до чужих проблем. Саме відсутність достатньої єдності, це те що потрібно ворогові і що використовується проти нас. Брат за брата, свій за свого…нажаль це більш підходить до кавказців та євреїв. Але Майдани змінили багатьох, і українці вже зрозуміли що для перемоги потрібна єдність. Ще одна риса, яка використовується ворогом-наше бахвальство. От любимо вихвалятися, навіть коли це небезпечно для життя. Усі ці портрети кіборгів, а більш дивує-портрети розвідників! Позивні у інтернеті, які надаються для внутрішнього зв’язку, чи я чогось не розумію? Як казав Шевченко – дурні та гордії ми люди…

Розумію що голодному важко проявляти принциповість і тому влада держить країну напівголодною, де за межею бідності 80% населення. Але це шлях боротьби, то того варто і наше життя набуде нового значення. Справжній патріот непідкупний. Надихнуло на надію коли почула як офіцер української армії, маючи жалюгідну зарплату 3 тис. грн. і проливаючи кров за Україну, дивувався тому що слов’янці брали гроші у ДНР, питаючи: «хіба можна продавати батьківщину за 500 грн

Страх, жадібність, заздрість та відсутність єдності – те що використовується ворогами України.

Страх подоланий Майданом. Єдність те що здобуто Майданом. Коли ще у листопаді 2004 бачила приватні автівки в яких були таблички – сідайте, грійтеся… навіть на душі стало тепло. А у 2013 коли люди ділилися буквально останнім шматочком хліба… аж до сліз. Майдан багатьох змінив і мене теж.

15. ВРУ – нові і старі

28.10.2014 під час війни в Україні проходять парламентські вибори в ВРУ. І навіть на фоні смертей на передовій у виборчих схемах майже нічого не змінилося.

Як казав Сталін: «Треба домовлятися не з тими, хто голосує, а з тими, хто рахує». По Слов’янську  з’являються біг-борди з гладкими ситими пиками місцевих колишніх регіоналів, які своїми голівудськми посмішками нібито знущаються над голодним а тепер вже і скривавленим народом.

Чоловік «Говорящей  Кобылы»,  Юрій Солод — обіцяє «продовжить дєло азарова» і роздає цукор, регіонал-хабарник Рибачук теж хоче, якийсь аферист-массовик Буланьков влаштовує концерти посеред війни!

Рішенням Верховної Ради бійцям – учасникам АТО заборонено приймати участь у позачергових виборах, хоча на їх крові прийшли до цих виборів. І таки проковтнули цього ляпаса наші вояки-громадяни України, які захищають саме Україну. Під поняттям толерантність знов протягується рабство.

Взагалі то у вигляді передвиборчої агітації проведено «димову завісу» начебто чесних, начебто виборів. Бо на прикладі Слов’янська явно можливо було домальовування, з огляду на те що Слов’янськ не проголосував, явка близько 20% чи непереконливо?

А місця в ВР знов-таки «согласно купленным билетам», тільки з кожним созивом вартість квітка дорожчає. Інакше як пояснити потрапляння туди Оппозиційного блоку? Знов «развєлі как котят»?   Але для окозамилювання дозволено пройти деяким правим мажоритарникам та комбатам – така собі видимість демократії. Парламентарі зі стажем чітко уявляють що впливати на рішення ця меншість не зможе, та й загубляться у лабіринтах політико-олігархічного ладу.

От хто дійсно новий пройшов до ВР таке це нові коханки хто з силіконовими губами, хто співає, хто просто бойова подруга. У країні де йде війна, вона вже по коліна у крові, і тягнути до законотворчого  органу своїх повій  у коштовних хутрах та золоті задля своїх розваг – це «понад цинізм».

Прикро, що «під шумок» викинули з ВР ВО «Свобода». Все ж таки це та партія яка проявила себе активно та позитивно на Майдані. Взагалі Майдан та ВРУ це різні сторони барикад, поки не бачу щоб щось змінилося.

16. Наші гетьмани

Перший – «Комуняка». Заслуга – Україна стала незалежною, вийшовши першою зі складу СРСР. Незважаючи на те що Кравчук першим підтримав ГКЧП, але вчасно зорієнтувався і «під шумок» після подій (19.08.1991-путч) Україна отримала незалежність. Питання – якою ціною? Відповідь – ярмом, здавши зброю і прийнявши Росію гарантом своєї безпеки.

Негативні наслідки – нове поняття «приватизація», тобто узаконене розкрадання, унаслідок якого з’явилася перша хвиля олігархів.

Другий «Кріт». 10 років царювання. На виборах явно перемагає В. Чорновол. Конкурент випадково потрапляє в аварію та гине. У других виборах перемагає Мороз, але видно з усього –домовилися. Цей самий несимпатичний з президентів перемагав дивним чином – ніхто за його не голосував, а він став Президентом. Сам розказував, коли став Президентом, сів за стіл тай питає – «Что мнє дєлать? Скажитє что мнє делать?» Дивний лідер. Схожий на крота – все щось риє та відкладає кучки. Зараз перекваліфікувався на «миротворця», але знов таки відкладає свої кучки, от і у Минських угодах – наклав.

За часів його правління з’явилася ще одна хвиля олігархів, з пріоритетом  дніпропетровських кланів.

Третій «Бжоляр». Це найбільше непорозуміння в нашій новітній історії. Тоді, після Помаранчевої революції у Ющенка був небачений раніш в історії сучасної незалежною України позамежний кредит довіри народу, якого не було у жодного в наших Президентів України. Треба було мати талант щоб все перекреслити. Чим увійде у історію? Лазінням на Говерлу, виданням не виконавчих указів, міжусобними сварами. Щодо теми голодомору, то розсекречення архівів – це заслуга Кравчука. Бо ще у 1992р. в інституті писала реферат на тему голодомору в Україні, з використанням архівних матеріалів. За його часів правління з’являються нові багатії.

Четвертий «Пахан». Вже увійшов у історію як найжорстокіший. Розгоном та побиттям студентів  у Києві 30.11.2013 р. відкрив «ящик пандори». Як не намагалося його оточення переконати не робити цього – не вмовили. Перед силовою операцією він сказав – «оні так просто нє уйдут, оні мєня запомнят». Типова психологія маленької нікчемної людини.  Справжній правитель сильний своєю мудрістю та милосердям.  Хтозна, може й не було б трагедії у лютому, якби не було провокації у листопаді.

За часів його правління з’явилася четверта хвиля олігархів так званого Донецького клану. Наскільки ж багата наша Україна! Стільки років грабувати й вистачило всім олігархам на бізнес та офшори.

П’ятий «Бізнесмен». На мою думку – ще зарано йому давати оцінку, як Президенту. Зовнішнє найгарніший з тих що були. З огляду, на те що зараз на нього підійнятий галас, ймовірно щось робить правильно. Але ж він теж залишається людиною системи.

У цих п’ятьох є одна загальна риса – усі вони як якісь небожителі дуже далекі від народу, який ім потрібен раз на 5 років, на час голосування у президентських виборах. П’ятому не позаздриш бо народ змінився і Майдану неможна не помічати. Треба відмітити один факт, що відбувся на Майдані, коли Порошенко став між беркутом та людьми – це був сміливий крок, може тому народ і повірив йому і мав великі надії на нового гетьмана…

На прикладі історії незалежності маленької Хорватії та у деяких моментах застосовуючи її досвід  В Україні треба терміново проводити необхідні реформи І враховуючи воєнний час це потрібно зробити у якомога стислі строки. Інакше може вибухнути.

17. Олігархія – хто вони?

Хто продає Україну? Наші годувальники-олігархи?

Майже усі підприємства стратегічного значення по Україні поступово становляться напівросійськими.

Хто повинен стояти на захисті державних інтересів України?

Наприклад, кучмівський проект щодо захоронення ядерних відходів. Що то було? Така любов Данілича до України? Проект по вирощуванню рапсу, що псує українські плодородні українські землі? Натепер неможна не згадати азаровський проект з видобутку сланцевого газу. Якщо припустити можливість здійснення цієї авантюри – це зробити зі Сходу України пустелю. Тому що для гідророзриву потрібна вода, єдине джерело питної води у Донецькій, Луганській і частково Харківській областях це річка Сіверський Донець. З урахуванням технологічного процесу вода стане непридатною для вживання. Ці області густонаселені, куди подіти людей? Як зробити так щоб вони побігли зі своїх домівок? Тільки війна змусить. От вже пішли міграційні процеси. Інфраструктура руйнується цілеспрямовано, потім скажуть що відновлювати занадто дорого. У цю війну вкладено вже $18млрд., олігархи — бізнесмени, а не меценати, і ви думаєте що вони не візьмуть більше? З огляду на те що США не дуже поспішає нам допомогти, навіть незважаючи на присутність Хаммера у керівництві підприємства з добутку газу, напевно вже зрозуміли що мають справу з жуліками.

Війна – розрахунок, перерозподіл територій впливу чи геноцид під виглядом гри в реаліті-шоу життями людей?  Війна показала дві дієві фігури – Ахметова та Коломойського. Решта у тіні.  Судячи з того що вже висвітлено фінансування Ахметовим днр-івського батальйону «Восток», він програє. Колись у 2004 р. на одному з фуршетів для годувальників Ахметов казав «что-то много народу в Украине. Надо с 47млн. сократить до 37млн. У меня вся Украина будет пахать за $30». А у 2010р. після інагурації Янукович з Королевською жерли блюдо з червої та чорної ікри у вигляді мапи України (кухар ймовірно з ПС внедрився). Цікаво, чи усю Україну сжерли?

Неможливо не згадати ярку фігуру українського політикума кассира Лазаренка, полум’яну революціонерку, та «узніка совісти» –Тимошенко. Чомусь ані «Фокус», ані «Корреспондент» не висвітлює її статки, але у її бідність не віриться. Єдина з політиків яка змогла виростити собі фанатиків, навіть зараз після її тонн брехні та прем’єрського «фігурного катанія», свято вірять їй. Найяскравіше у подіях 2013 року було її братання з «Оплотом» у травні, та заклики «Україна зовет-всі на мобілізацію!» у червні.

Українська олігархія затіяла війну проти українського народу. Де був намальований образ ворога – Путін. Постійно викочуючи цього «тигра на колесиках» розважають народ піснями «путін-хуйло», з урахуванням загальногромадського IQ. А самі поступово вбивають патріотів бунтарів, бо Майдан для них відпрацьований матеріал та й без них спокійніше.

Дивлячись на те що при нібито  зростанні народного гніву наші годувальники-олігархи спокійні. Ніхто нікуди не тікає. Тобто на перший погляд некерований процес насправді достатньо керований – все йде за планом! Жоден сепаратист у владі не покараний, хоча з їх боку явно були певні дії які посягали на українську державність. Що це?Домовленість? Гра?…

Питання питань – як зламати хребет цій мафіозній структурі? І взагалі усі наші олігархи у більшості своїй мають російський бізнес. Хто Вони? Українці?…

18. Післямова: Україно моя, доки?

Вся історія України – це літопис боротьби за волю і поки Україна не виборе собі волю, боротьба триватиме. Така вже доля України.

З огляду на позицію ОПЕК у світовому геополітичному масштабі йде своя велика гра і не хотілося б щоб Україна у цьому розкладі стала майданчиком для розгортання чиїхось амбіцій, чи то розмінною монетою, чи то принесення своєрідної жертви.

Незважаючи на вовків-олігархів, крізь натовп байдужих східняків, крізь навалу цинічних політиків…крізь сльози за загиблими нашими хлопцями кричу – Україна понад усе! За що  я люблю Україну?…  Багато за що, головне – за тих людей що буди на Майдані.

Вже стогін стоїть по всій нашій землі від горя вдов та матерів. І згадалося мені вірш 24-го: «не плачте за мною, мамо, я вас люблю…Але Україну я люблю теж…»

«Она молода и красива… ей всего 22… как звать ее? Кто-то тихо сказал – Украина..» – співає Ярмак. Чому плачу слухаючи це?…

І уявляється мені Україна саме такою – гарною та молодою, яка вже посивіла на по роках, ховаючи своїх синів. Вона забита у кут, побита та неодноразово зґвалтована, але все ж таки у її очах – непокора, незламність! Україно, вставай! Коли залишають сили – вставай! Коли Беркут стріляє в спину-вставай! Коли війною відірвані ноги – вставай! За те щоб скинути ярмо, За своє життя,за кожного загиблого та покаліченого воїна! За Небесну Сотню! За волю!

І знову згадую слова нашого Кобзаря: «Свою Україну любіть, Любіть її во время люте, В останню, тяжкую минуту За неї Господа моліть».  «Нема на світі України, Немає другого Дніпра…»

enndP.S. «І настане час, коли один скаже: «Слава Україні!», і мільйони відповідатимуть: «Героям Слава» – слова С.Бандери. У мирний час ніхто й не замислився що герої будуть справжні і багато з них загиблі… «Не раздобыть надежной славы, покуда кровь не пролилась..» Цією кров’ю загиблих героїв вистеляється шлях України до волі – багатовікової її мрії. Та гартується нація українців, нащадків наших воїнів-козаків. Треба пам’ятати, що це все дається занадто високою ціною та в ім’я загиблих героїв, в ім’я України – боротися!


Підтримати проект:

Підписатись на новини:




В тему: