Спочив не в Бозі, а в Путіні

Замість некролога на кончину великого українофоба Всеволода Чапліна.

Так вийшло, що в один день — 26 січня 2020 року померли дві людини, що були в різні часи спікерами сумно відомої Московської Патріархії. Найбільш відомий з них, саме своєю суто церковною діяльністю (проповідями, богословськими працями) є уродженець села Залісці Кременецького району прот. Матвій Стаднюк, який працював у 1990-2000 році особистим секретарем Патріарха Алексія Другого (Рідігера). Але він мав популярність саме в церковному середовищі, і був абсолютно невідомий для «жовтої преси», різного роду скандальних телеканалів та інтернет-сайтів.

Зате зовсім іншу популярність, більше мирську, ніж церковну, мав прот. Всеволод Чаплін, який був у 2009-2015 роках спікером Московської Патріархії.
Швидко по світовій павутині рознеслося, що в неділю близько 16 годин 30 хвилин протоієрей сидів на лавочці біля храму, раптово йому стало погано і він впав, а через 15 хвилин приїхала швидка, що констатувала смерть. Причиною смерті став інфаркт міокарда, ускладнений іншими захворюваннями, а також алкоголізмом. В іншому повідомленні підкреслюється, що причиною смерті Чапліна міг бути астматичний напад. Так від чого відправився назавжди мандрувати по інших світах одіозний піп?

Неясно, чи помер він сам, або йому в цій справі допомогли «добрі» люди? Спробуємо розібратися. Кому ж перейшов дорого піп Сева? І висловимо міркування, що у нас виникли.

Але спочатку згадаємо слова, висловлені відомим російським істориком та шоу-бізнесменом Євгеном Понасенковим (а у нього є ряд точних і вірних думок з багатьох питань, в тому числі і українського). Так, з приводу кончини кубинського диктатора Фіделя Кастро, морального кастрата та останнього, сподіваємося, євнуха світового комунізму, пан Євген прорік: «Кастро! Гнида, яка погубила безліч людей і ще більшій кількості поламала життя, нарешті, згнила та здохла!»

Подібні слова можна адресувати і іншим вельми одіозним особистостям після їх неминучої кончини. У таких випадках служать не панахиди, а подячні молебні.

Але повернемося з таких висот до вельми приземленого попа Всеволода. Чаплін запам’ятався одіозними висловлюваннями. Так, от вимагав відокремити від України 8 областей від Харкова до Одеси та включити їх до складу Орди. Також заявляв: «Не повинно бути такої держави, як Україна, в принципі». Всеволода Чапліна називали головним ідеологом «руського мира». Ну і відповідно на його руках кров наших хлопців, що впали в Домбабве та Луганді. І чим від в такому випадком відрізняється від Фіделя, мало чим. Адже хрін від редьки не солодший.

А є і ще одна паралель. Піп Чаплін позитивно оцінював історичну роль Сталіна; а це вельми дивно як для священика. Нібито він не в курсі великих репресій, в тому числі і проти духовенства, того, що власне з вини Сталіна почалася Друга світова війна. Але мабуть, для нього важливіше не Христос і Євангеліє (а про отців церкви та святого Фому Аквінського ми помовчимо), а якась «духовність», яка мабуть, у таких, як він, банально з дупи пре. І наповнює весь російський світ гнітючою атмосферою ненависті та інфернальності.

Почнемо з найлегшого прикладу, піп якось говорив про русофобію російської інтелігенції і виступав за обрізання «всіх жінок». А чи він сам був обрізан?

Відомий афоризм говорить: «Скажи мені, хто твої друзі, і я скажу, хто ти?». Ось наш антигерой дружив з іншим антигероєм, кастратом (і реальним і моральним) Ігорем Гіркіним. За спогадами останнього: «Одного разу, в кінці 2014 року — ще будучи «церковним міністром», отець Всеволод запросив мене в свій робочий кабінет. Бесіда тривала досить довго. Головним, що він сказав тоді, було: «Я, нарешті, вибрав сторону в цьому світі — я буду за правду, за віру». Ще він говорив про те, що буде твердо стояти за справжнє православ’я та підтримувати ідею Новоросії незалежно від того — як це відіб’ється на його кар’єрі. Я тоді йому не повірив — переді мною сиділа не просто людина, а вищий церковний чиновник, про який я (по службі) багато разів чув, як про пропаленого інтригана… Втім, він і не нав’язувався. Через деякий час я почув, що він відставлений від посади. У тому числі тому, що принципово виступив проти політики «угодовства до українських партнерів» та залучення патріархії у якості прислуги для цієї підлої політики, незабаром призвела до розколу російської Церкви, а далі – до великого розколу православ’я (який зараз все шириться і зростає)…..І він був дуже досвідчений і дуже багато знав того, що не знав ніхто з нас. Не особливо поспішав ділитися цими знаннями (що цілком зрозуміло з його-то досвідом життя в гадючнику під назвою «патріархія»). І тепер вже не поділиться, на жаль, ніколи. 19-го січня я приїжджав до нього в храм на святкування Водохреща. Він виглядав цілком здоровим та спокійним. Ніщо не натякало на раптову смерть через всього тиждень…».

Мемуари євнуха-терориста цікаві, та не всі він міг розкрити. Але це квіточки, так скажемо щось банальне для РПЦ МП. На «Ехо Москви» він виступав з виправданням масових вбивств, називав гуманізм — сатанізмом. В цілому його смердючий світогляд дуже далеко від нормального християнства, тому що воно містило в собі отруйні плевели гностицизму, комунізму-сталінізму, етатизму та актуальної мізантропії.

Піп Чаплін, звичайно ж, не помер, а був задушений злобою. Це природно, адже він був справжнім, еталонним анти-християнином, і злість була його головною якістю. Всеволод Анатолійович постійно балував публіку своїми одкровеннями. Він бажав спостерігати муки атеїстів і відступників, люто ненавидів жартівників, єретиків, науку і всяку живу думку. Він з насолодою лже-пророкував про смерть в муках вільнодумців. Чаплін, безсумнівно, був зразковим церковником-мракобісом, «правильним» і бездоганним. Але найцікавіше зовсім не це.

Але як тільки Сева відправився в інший світ безпосередньо з Пукістану, сама його смерть крім ритуальних співчуттів, породила цілу хвилю тролінгу з радісними коментарями на акаунтах покійного в ряді соціальних мереж. В основному, з боку користувачів з України, і це не дивно.

Серед нинішнього духовенства РПЦ МП важко уявити собі більшого українофоба, ніж Чаплін. Навіть на мітингу проти передачі Курил Японії, 21 січня 2020 року, Чаплін більше говорив проти України, ніж проти Японії.
Але не тільки Україна, де помер та похований у Львові його батько, є об’єктом ворожості з боку Чапліна. Там трапилася типова сімейна драма: його татусь зустрів свою любов (якусь гарну жінку) і залишив Московію та жінку-стерву, поїхав-таки до Львова. Але Севочка після цього затаїв образку, яка вилилася в ненависть до всього українського. І тут вже виникає необхідність звернутися до психоаналітика. Але мабуть віра в «духовність» не дозволила йому це зробити. А тим часом фрейдистські проблеми на цьому у нього завершилися.

До речі, в книзі Чапліна «Жизнь и вера» є згадка, що він друкував оповідання під псевдонімом «Арон Шмайер». «Псевдонім Шмайер, писав про сексуальні збочення», — Шандор Невзоров розкрив нам правду про життя протоієрея Чапліна. Так, публіцист Невзоров зробив гучну заяву, розкривши несподіване хобі Всеволода Чапліна. Пояснюючи, чому він називає Чапліна-Шмаєра збоченцем, Невзоров вказує: він писав про різні збочення, а також виступав прихильником протиприродної любові. «Ось Я сюди прийшло, я інтерсексуал, я можу бути і садо — і мазо- , і гомо — і гетеро -, і педо — і некро -», – цитує журналіст одного з персонажів книги протоієрея. За словами Невзорова, чоловіки-герої романів Чапліна люблять приміряти на себе жіночу білизну, а також часто використовують жіночу косметику.

Сашка Невзоров — звичайно, цинік, але не брехун, тому йому можна довіряти. Мабуть, з описаної вище причини Сева і вибрав шлях целібату, адже жодна нормальна жінка, а тим більше чоловік (якщо вже зайшла мова за ритуальну содомію в колах РПЦ МП) не захотіли б з ним пов’язати своє життя. І це не католицький целібат (який дає збої, але не такі), де відбувається духовно-аскетична формація і посвячення себе на служіння Христу.

А тепер розглянемо інші факти біографії Чапліна. Всеволод народився в сім’ї професора-агностика, його прийомний дід по лінії матері був онуком Костянтина Ціолковського — одного із засновників ракетобудування. Вирішив пов’язати своє життя з РПЦ після школи, закінчив Московську духовну семінарію в 1990 році. Був головою Синодального відділу по взаємодії Церкви і суспільства, з 2009 по 2016 роки — член Ради по взаємодії з релігійними об’єднаннями при верховному правителі Мордору. А це все означає, що він відразу пройшов певні ініціації, адже така кар’єра так просто не робиться. Зазвичай, навіть талановитих випускників Московської духовної (точніше гріховної) Академії відсилають в п’яні села, де їх іноді місцеві алкоголіки спалюють живцем в напівзруйнованих хибарках. А Сева пішов у гору, мабуть в гору горбату.

Судячи з тієї ж книги Чапліна «Віра і життя» (М., 2016), Чаплін підозрював Володіна та Германа Грефа в содомії. Звинувачував Володіна в здачі «українського напрямку», звеличуючи його попередника — Владислава Суркова. Чаплін згадував про «блакитну мафію на старій площі». Швидше за все, він про це знав не теоретично, а тактильно-практично. У мережі періодично прослизали деякі його нескромні фото в обнімку з хлопцями, і інші відомості про його гоморський проміскуїтет. Як відомої, Содом і Гомора пішли під води Мертвого моря, там тепер і відомий «громадянин Гомори», піп Чаплін.

Нагадаємо, що Сева сумновідомий своєю чорною ненавистю до України. Зокрема, після отримання Україною Томосу та переходу парафій УПЦ МП до складу ПЦУ він закликав вбити народного депутата та національного героя Дмитра Яроша.

Широко поширилося також і відео, на якому Чаплін закликає російську армію захопити Київ. Так, він заявляв, що Росія занадто довго відступала, проте зараз прийшов момент взяти реванш. За його словами, окупація українського Криму була першим кроком, після якого має послідувати захоплення Києва, який Чаплін називає «нашою давньою столицею Русі». Відео було записано на 21 січня 2019 року. Через рік Чаплін раптово і раптово помер у Мордорі. А це вельми символічний момент.

Можливо, він хотів відвідати Київ з метою відновлення душевного і духовного балансу. Адже саме в Києві знаходяться один проти одного інститут психоаналізу і Лавра. У першому закладі можна було б налагодити душевний стан, а в другому відмолити гріхи тяжкі та невіру у благодать. Але хіба для цього потрібно захоплювати Київ, адже з його грошима, він міг перше вже точно здійснити, а як відомо, небо хабари не приймає і в «молитви» українфобів навряд чи вслухається.

Крім того, Чаплін пропонував окупувати лівобережну Україну та не рахуватися з жертвами при вторгненні в Україну. «Головне ж — потрібно дати зрозуміти: на відміну від американців, ми абсолютно не боїмося руйнування великих міст. Чого боятися людям, що живуть вічністю?» – цинічно заявляв Чаплін.

Але на цьому його ненависть не закінчилася. І перейшла вона у форму пропаганди вкупі з дрімучим, майже печерним невіглаством. Так, цей піп заперечував благодатність таїнств в усіх церквах, крім його корпорації. Чаплін закликав не відспівувати хрещених в УПЦ КП, заявивши, що вони «не належать до істинної церкви, відспівувати їх — блюзнірство».

А ось як він висловився з приводу Томосу: «Альтернативний погляд якраз аморальний і в корені протилежний вченню Христа. Але саме цей погляд стоїть за томосошукачами. Причому «євроінтегратори» порушують навіть базовий принцип європейського права, що стосується релігії: кожна громада віруючих має право сама вирішувати, за кого і як їй молитися».

Так само різко Чаплін виступав проти створення в Україні автокефальної церкви, погрожуючи державі знищенням: «Після викорінення в навколишніх землях істинного православ’я — чи потрібні будуть такі землі Господу? Адже на них навряд чи мислимо буде порятунок-навіть в катакомбах… і чи не зробить він так, що в цих землях взагалі нічого живого не залишиться на сотні років. Бог карає».

Також він закликав РПЦ піддати анафемі главу ПЦУ Епіфанія і Вселенського патріарха Варфоломія: «Засуджуємо беззаконне створення автокефальної православної церкви України, що представляє з себе об’єднання розкольників. Просимо РПЦ зрадити анафемі Патріарха Варфоломія, що впав у розкол, як ворога церкви, єретика і розкольника. За словами святих, гріх розколу не змивається навіть мученицькою кров’ю. Також настійно просимо зрадити анафемі і главу новоствореного розколу митрополита Епіфанія». Чаплін також підтримував агресію плешфюрера в Україні, закликаючи «рятувати росіян від трагедій», і повернути Росії українські землі навіть ціною життя.

Коментувати це все зайве. Він, як якась вдова у Гоголя, сам себе відшмагав.

Судячи з книги Чапліна «Віра і життя» (М., 2016), у нього по життю було два головних ворога: протодиякон Андрій Кураєв, який оцінював висловлювання Чапліна як «богослов’я ненависті» (а це досить точно і справедливо, як ми вже переконалися), і В’ячеслав Володін — фактичний глава Адміністрації президента РФ і куратор церковних справ в 2011-2016 роках. Саме останній, як стверджує Чаплін, посприяв його звільненню з посади голови Синодального відділу по взаєминах Церкви та держави.

У покійного був вельми серйозний бекграунд корисної інформації з «минулого» життя. Будучи людиною системи, після відставки зробив діаметральний політичний розворот і став мало не якобінцем. Взагалі-то, відразу ж після відставки покійний заявив прямим текстом, що Патріархія може його «грохнути»… Він дозволяв собі різкі висловлювання на адресу Гундяєва і його нерозлучного друга (не виключено, і щось більше) Іларіона Алфєєва. Також Всеволод потримав серпухівського мера в боротьбі проти чергових московських звалищ, за що йому погрожували з ФСБ. Але якщо навіть і «у розбійника лютого совість Господь пробудив», то все не можна його вважати страстотерпцем, хоча б солсберійським. Він за своїми основними позиціями стояв на боці зла.

Помер не у себе вдома, а біля храму після недільної літургії — вельми «благообразно», але виникає низку підозр. Вище ми вже писали, що діагнози висловлюють вельми суперечливі. Швидше за все йому, банально допомогли померти. Але якщо мова йде про серцеві проблеми, то тут цілком могла спрацювати схема клафіліншіци з привокзальної тошнілівки. Мабуть, мордорські спецслужби опустилися вже нижче плінтуса.

Такий закономірний фінал…. українофоба та ідеолога «руського миру». «З того моменту, як Всеволод Чаплін порушив заповідь „Не убий“, заявивши, що» людей вбивати можна і потрібно«, до християнської віри він відношення втратив. Холодного йому полум’я та «добрих» чортів”, — пишуть у соцмережах.

Лайош Надь та Шандор Рудь, брати-мадьярони