Російська біологічна зброя загрожує світові

Країні, яка порушила Будапештський меморандум, ніщо не заважає так само вчинити з Конвенцією про біологічну зброю.

Як піше Валерій Рябих, Defense Express — для Укрінформу, стрімке розповсюдження Світом нового коронавірусу Covid-19 актуалізувало для багатьох країн проблему організації захисту від небезпечних хвороб.

Ця проблема виглядатиме ще більш масштабною, якщо пригадати, що в Світі є країна, яка успадкувала від СРСР арсенал й ідеологію ведення наступальної біологічної війни. Наразі все свідчить про те, що в РФ готові до застосування будь-яких засобів, аби з останніх потуг довести свою спроможність диктувати світові власні умови. Біологічна зброя тут займає особливе місце.

АМЕРИКАНЦІ ПОПЕРЕДЖАЮТЬ…

Наприкінці лютого цього року в американському щотижневику Washington Examiner вийшов розлогий матеріал «Коронавірус, супер-чума, і чому нам потрібне ядерне стримування проти біологічної війни». Автор статті розмірковує над тим, який ефект відчує людство від поширення світом відносно не дуже загрозливого коронавірусу Covid-19 і що може статися, якщо буде застосовано якийсь із видів бойової біологічної зброї СРСР, що залишилась у спадок сучасному російському режимові.

У статті наводяться свідчення, що «росіяни розробили «супер-чуму», яка «не є вірулентною у формі, призначеній для зберігання, але може легко перетворитися на смертельно стійку до антибіотиків у час, коли це потрібно для використання її у якості зброї». Причому наявна в РФ методика, розроблена ще понад 30 років тому, дозволяє цю трансформацію проводити в невеликому біореакторі безпосередньо на носії такої зброї. Автор статті стверджує — є всі підстави вірити в те, що Путін, в порушення Конвенції про заборону розробки, виробництва та накопичення запасів бактеріологічної і токсинної зброї зберіг контроль над нарощуванням можливостей по розробці та виробництву біологічної зброї.

При цьому в РФ віддають перевагу розробкам «унікальних» видів зброї, що унеможливлюють вчасне та адекватне реагування на їх застосування. Аналізуючи випадок із замахом на вбивство Скрипалів у Солсбері за допомогою бойової речовини «Новічок», в результаті чого постраждали громадяни Великобританії, автор статті доходить висновку, що Путін може застосувати будь-яку унікальну збою, бо не боїться відплати.

Для убезпечення Сполучених Штатів автор пропонує негайно розпочати думати про контрзаходи. А для того, щоб відбити у будь-кого бажання ініціювати подібний біологічний «армагеддон», для початку попередити тих, хто планує використати проти США біологічну зброю, про можливість отримати ядерний удар у відповідь…

ПЕКЕЛЬНИЙ СПАДОК РАДЯНСЬКОГО МОНСТРА

Побоювання американців не є безпідставними. РФ отримала у спадок від СРСР не лише найбільший у світі арсенал біологічної зброї, а й усі напрацювання у вигляді цілих секретних бібліотек із результатами біологічних досліджень, технічною документацією з виробництва біологічної зброї та інструкціями із її застосування. Десятки тисяч вчених, медиків, інженерів, технічних працівників, військових, що працювали над цією темою, та сотні таємних лабораторій, полігонів і виробничих майданчиків — доповнюють арсенал можливостей РФ по поверненню до концепції ведення біологічної війни.

І хоча на початку 1990-х років в РФ пішли на знищення наявних запасів біологічної зброї, це, скоріше, було пов’язано просто з розумінням того, що агенти, які підходять під списання, краще знищити за американські чи британські гроші, а в разі потреби — завжди можна швидко виростити тонни свіжих бойових бактерій, рікецій, токсинів та інших біологічних агентів. Бо все необхідне для цього є…

Проведені на цей час дослідження щодо створення в СРСР біологічної зброї доказово підтверджують — Радянський Союз планомірно готувався до ведення біологічної наступальної війни, розгорнувши потужну мережу науково-дослідних установ, випробувальних майданчиків та виробничих об’єднань, що були залучені в процесі постійного удосконалення існуючих та розробки нових видів біологічної зброї.

До такого висновку приходять більшість дослідників проблеми. Так, наприклад, автори книги «Радянська програма біологічної зброї: історія», що видана видавництвом Гарвардського університету, Мілтон Лейтенберг і Реймонд Зілінскас стверджують, що всупереч взятим на себе міжнародним зобов’язанням — Радянський Союз активно розробляв біологічну зброю, і радянське керівництво розглядало можливість її використання в разі війни зі США. Вже після підписання у 1975 році Конвенції про біологічну зброю та про її знищення — Радянський Союз не лише не згорнув цю програму, а навпаки — розширив її.

З цією метою в 1973 році в СРСР був створений гігантський концерн «Біопрепарат» (підприємство з поштовою скринею А-1063) — науково-виробниче об’єднання, яке, крім звичайного виробництва медичних ліків і вакцин, розробляло секретну біологічну зброю. До нього входили понад 40 підрозділів — інститути, підприємства, військові об’єкти, які працювали і фінансувалися до початку 1990-х років.

Мілтон Лейтенберг у своїх інтерв’ю для преси стверджував, що це була масштабна програма, яка продовжила набирати обертів після рішення ЦК КПРС на початку 1970-х років. Йшлося не лише про об’єднання «Біопрепарат». Лабораторії з розробки біологічної зброї та підприємства з її виробництва перебували під контролем міністерства оборони, міністерства сільського господарства, дослідні лабораторії — під контролем міністерства охорони здоров’я СРСР. Більше того, над біологічною зброєю працював також підзвітний Раді міністрів СРСР «Главмікробіопром», в який входили, крім «Біопрепарату», близько 40 наукових інститутів і виробництв. У них були зайняті десятки тисяч вчених і фахівців.

У книзі Кена Алібека та Стівена Хендельмана «Обережно! Біологічна зброя!» описуються вже ближчі до нас часи і розповідається про те, що в СРСР розробляли десятки видів біологічної зброї, серед яких — бойові штами тифу, лихоманки Ку, туляремії, бруцельозу, сапу, сибірки, чуми, бойові рецептури на основі віспи, лихоманок Ебола та Марбург, болівійської геморагічної лихоманки та ряду інших страшних хвороб. Серед іншого для військового використання вивчали придатність найрізноманітніших вірусів — включаючи вірус імунодефіциту, що викликає СНІД. (Цілком можливо, російських спадкоємців радянських збоченців від біологічної науки зацікавили й «корисні» властивості коронавірусу Covid-19…).

Автори цієї книги стверджують, що, незважаючи на серйозні економічні проблеми в Радянському Союзі й декларовану зовнішньополітичну миролюбність горбачовського «нового мислення», на розробки біологічної зброї на той час була виділена сума, еквівалентна одному мільярду доларів!

Своєю чергою російський дослідник Лев Федоров, у своїй книзі «Радянська біологічна зброя: історія, екологія, політика» також доходить обґрунтованого висновку про те, що «Радянський Союз створив найпотужніший у світі потенціал біологічного нападу, хоча жодної необхідності в створенні цього потенціалу не було, бо біологічною зброєю Радянському Союзу ніхто не погрожував…» При цьому «суспільство взагалі не отримало ніяких даних про радянську підготовку до наступальної біологічної війни, навіть про біологічні та медичні наслідки цієї підготовки» для самих себе. Ставлячи запитання «Що буде далі?», автор сам на нього й відповідає: «За нинішнього стану справ у Росії…, доти, допоки суспільство не отримає від своєї бюрократії мінімуму необхідної інформації, безхмарне майбутнє в сенсі біологічної безпеки нашій країні (РФ — прим. автора) не світить…» Хочеться додати, що «не світить» нічого гарного, в зв’язку з цим, і решті Світу також…

БІОЛОГІЧНА ЗБРОЯ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ

В РФ, де зробили ставку на гібридні дії, не обійшли увагою можливість гібридного застосування і зброї масового ураження. Напевно, на думку кремлівських стратегів, вона була марно списана на звалище історії. Аналіз російських керівних документів, навчальних програм та іншої інформації — свідчить про те, що РФ суттєво просунулась не лише в сфері створення нових біологічних агентів, але пішла набагато далі. Наразі російське військове керівництво розглядає радіологічну, хімічну та біологічну (РХБ) зброю не як зброю масового ураження (що було за часів СРСР), а як засоби, що можуть застосовуватись локально — як для досягнення певних військово-політичних цілей, так і для вирішення оперативних завдань у ході конфліктів низької та середньої інтенсивності й гібридних військових дій.

Зокрема, з прийняттям нової військової доктрини в РФ розглядають можливість обмеженого застосування на тактичному та оперативному рівнях як ядерних засобів, так і хімічної та біологічної зброї. При цьому метою застосування вже є не завдання критичної шкоди військам та інфраструктурі противника, а досягнення сильного психологічного ефекту, пригнічення волі до спротиву, або виснаження ресурсів противника через наслідки такого застосування.

Ретельне вивчення форумів, на яких курсанти російських військових вишів діляться своїми враженнями від російської військової науки, приводить до цілком конкретних висновків: останнім часом відзначається поступове зміщення ваги різних складових тріади РХБ-зброї. Якщо раніше за ступенем важливості чільне місце посідала радіаційна зброя, потім ішла хімічна й наприкінці цього ряду — стояла біологічна, то наразі в російській армії біологічній зброї віддають найвищий пріоритет. Уже потім, за значущістю, йдуть інші пекельні види зброї — хімічна та радіологічна. Це, зокрема, можна побачити і з аналізу програми підготовки фахівців профільних військово-навчальних закладів ЗС РФ.

Подібне зміщення пріоритетності може бути пов’язане, зокрема, із можливостями контролю за застосуванням такої зброї та фіксації (в тому числі й міжнародно-правової) таких випадків. Для використання в рамках гібридних операцій це є дуже важливим фактором. Зокрема, випадки застосування біологічної зброї практично не піддаються подібній фіксації. Для виявлення випадків застосування хімічної зброї потрібно мати безпосередній доступ до районів застосування. Натомість, випадки радіаційного забруднення територій можуть легко відстежуватися, в тому числі й дистанційно. Саме з цим може бути пов’язаний той факт, що на даний час в путінській Росії активно проводять роботи по створенню засобів ураження, можливості виявлення яких обмежені, як до моменту застосування (за рахунок багатокомпонентного складу), так і після (через короткий термін їх розпаду). Це, зокрема, стосується хімічної зброї. Про прихованість дії біологічної зброї, що маскується під різноманітні розповсюджені хвороби, — дбати треба ще менше.

Говорять фахівці й про ознаки удосконалення Російською Федерацією тактики застосування як хімічної, так і біологічної зброї. Зокрема, є свідчення щодо використання хімічних засобів у Сирії. За окремими оцінками, ЗС РФ могли застосовувати на території цієї країни хімічну зброю кілька десятків разів. При цьому, їхня тактика передбачала використання тих засобів, які мають короткий термін розпаду в локально обмеженому районі, доступ до якого контролюється. Метою такої тактики є саме запобігання виявленню факту застосування та створенню доказової бази. Не виключається й можливість використання біологічної зброї за подібною тактикою. Виявлення випадків такого застосування стає ще більш складним, бо симптоматика наслідків дії цих засобів збігається з симптоматикою типових для регіону хвороб.

Як біологічна зброя можуть застосовуватись і токсини — продукти життєдіяльності бактерій, що мають отруйну дію. Токсини легко зберігати, транспортувати та застосовувати на локальній території, в тому числі й диверсійним методом. При цьому можна уникнути ефекту неконтрольованості подальшого розповсюдження, що може легко трапитися при застосуванні інших видів біологічної зброї (бактерій, вірусів, рікецій та грибків). Слід відзначити, що Радянський Союз свого часу далеко просунувся в розробці токсинної зброї, й вона, поряд з іншими видами біологічної зброї, чи не найліпше відповідає російській стратегії та тактиці гібридних дій.

ЩО РОБИТИ?

Що робити з цією невіртуальною загрозою? Американці вже пропонують внести поправки до стратегічних документів, які б дозволяли відповідати на напад на США із застосуванням біологічної зброї ядерним ударом.

А яким чином діяти в такій ситуації Україні? Питання далеко не риторичне для країни, яка вже шість років поспіль протистоїть гібридній агресії РФ. Наразі є лише примарне сподівання на те, що до гібридних інструментів, які застосовуються путінським режимом проти України, в якийсь час не додасться біологічна зброя…

Але це велике питання і для цілого світу — того світу, який ще й досі не розуміє, як легко країні — порушнику Будапештського меморандуму, яка мала гарантувати безпеку та недоторканість України в обмін на відмову від власної ядерної зброї, таким самим чином вчинити й із Конвенцією про біологічну зброю. Подібні дії з боку РФ можуть призвести до вимирання людства від страшних хвороб. Чим раніше розуміння цього настане, тим краще буде для всього світу.