ПРОХАННЯ З ФРОНТУ
17.11.2015 0 By Chilli.PepperЛист мобілізованого до Великої України
Ще в жовтні зустрів свого колишнього студента. Наразі він мобілізований, із тих, хто ухилятися не став, воює на українському Сході. До Харкова потрапив з оказією, у якихось службових справах.
Коли випадково перетнулись, одразу звернувся до мене з проханням. Знає, що я досить національно свідомий (зрозуміло, не за вимірами пані Фаріон). Сам він безнадійно (утім, “dum spiro — spero!”) російськомовний, а дівчина, з якою в них на київському ЄвроМайдані, тобто перед самою війною, почався роман,— щира українка.
Тож захотів звернутися до неї нашою. Накидав російський текст у моєму записнику, попросив швиденько, проте «красиво», перекласти й вислати йому за «контактною електронною адресою».
Я це й зробив, але у віршовій формі (мені так зручніше). Їй-бо, не брешу: просто переклав і заримував; приміром, згадувати про вдячне «суспільство» чи про «орків» самому ніколи б на думку не спало. Та що там: навіть підозріла «…Русь» — не від мене.
Замовнику в цілому сподобалося. Трохи виправив (приклад — енергійне слівце «лупашить» замість мого «лупцює»), переписав і звичайною поштою відіслав коханій.
Щойно сповістив: їй теж наче сподобалося, обіцяла дочекатися.
Так я відчув себе хоч трохи практично корисним. Але ж завжди, коли щось, тим більше «художнє», напишеш, кортить опублікувати. Співавтор не заперечував, тільки наполягав, щоби його ім’я не згадувалося.
Поки що погодився, а перед виданням розширеного (принаймні вдвічі) варіанта моєї книжки «Листування з Долею» звернуся повторно. Головне — аби до того війна закінчилася. Нашою Перемогою. Слава Україні!
17.11.2015
Від суспільства Героям — шана.
Ти ж — моя Україна-Русь.
Дочекайся мене, кохана!
З перемогою повернусь!
Ми в АТО чи не всі — герої,
бо по площах лупашить «град».
Дуже швидко кожен засвоїв:
нам — триматись, а Путін — гад.
Так, триматись, доки не згинуть
орки ті й тилові щури,
їм ненависну Україну
боронити всерйоз — не в грі.
Повернусь — закину комп’ютер
(перед тим зловживав, пробач).
І тобою досі не чуте
доповім, бо любий слухач.
Я за складом душі не лірик,
не сказав тобі слів стількох
і ніколи щиро не вірив
у біблійне: Слово — це Бог…
Та життя за Життя готовий
віддавати, це головне.
Дочекайся, прошу, любове!
І мене тоді смерть мине.