ПРО УВАГУ, СВОБОДУ ТА ПІКЛУВАННЯ

Словом ‘народ’ у нас зловживають уже третій рік. Ви помітили?

210844_originalЗловживає політичний клас та його…скажімо так, однодумці в медіях. Але — зловживають дуже ‘технічно’, розділяючи: ‘бідні’ — ‘багаті’, ‘патріотичні маси’ — ‘невдячні, нездалі, боягузливі’ жителі окупованих територій, молодь-пенсіонери, можна ще перелічити кілька бінарних опозицій. Це не задум, це інстинкт — управляти і надалі за допомогою маніпулятивних політичних технологій. Ні, це не узурпація — це більш ніж автентична демократія (яка не є синонімом res publica). Ми на це ведемося вже років 10.

Не слід увважати, ніби це якась змова, що нас навмисно обманюють. Можливо, хтось із Вас читав мою нещодавню статтю ‘Украина — европейская Перу?‘. Її було написано без жодної іронії, хоча ‘многие знания — многие печали’. Просто така — із численними , але дрібними зауваженнями — логіка розвитку політичної системи в нашій країні.

Якби я був на років десять молодший і на ці ж 120 місяців менш досвідчений — я би, звісно, облився в цьому пості литрами отруйної протестної люті (і так час-у-час бувало в ті роки, коли соціальним мережам передували політичні форуми). Натомість, зараз скажу по-іншому.

ПРО УВАГУ, СВОБОДУ ТА ПІКЛУВАННЯ1) Маємо найкращу, найсміливішу, найпатріотичнішу і найталановитішу молодь у світі — це не якийсь ‘дебіли’ чи ‘неписьменні’, більшість вйобує так, як вйобували молоді в 1930-ті в США і в 1950-ті в Західній Європі. А в тому, що ця більшість молодих людей мріє емігрувати через те, що в Україні не вистачає робочих місць та існує низький поріг для чесного (!) заробітку — винна лише вайлувата українська політична еліта, яка або боїться, або не знає як розвивати динамічну ринкову економіку, що дозволяє розкрити талант багатьох, і продовжує кружляти по болоту служіння інтересам бюрократії та лобістів нинішньої примітивної економіки.

2) Середній та малий український бізнес розчавлено троєкратною девальвацією, а кілька мільйонів самозайнятих повернулися до тіні ще в 2009-10 роках…більш того, монетарна і валютна політика продовжує залишатися непевною, а головним джерелом надходження вільноконвертованої валюти (~$20 млрд на рік) і далі слугують громадяни України, які працевлаштувалися за кордоном (до 8 млн, або до 20% населення).

3) Політична еліта продовжує знущатись над працюючими пенсіонерами, відбираючи у них частину пенсії, хоча чудово знає, що на їхні ‘білі’ робочі місця не прийде ніхто — skills are lost, most possible surrogates left the country long ago.

ПРО УВАГУ, СВОБОДУ ТА ПІКЛУВАННЯ

4) Політична еліта уникає розмов на тему справжньої пенсійної реформи при тому, що дефіцит ПФУ зростає з кінця 2000-х, і вже 7 років перекривається бюджетом (тобто солідарна система давно мертва) і все це закінчиться банальним пограбунком пенсіонерів (нинішніх та майбутніх) шляхом чергової девальвації гривні. Особисто я припинив спілкуватися на цю тему із нашими політиками вже рік тому — вони є безвідповідальними боягузами, які залежать від великих корпоративних інтересів. Наша ситуація через низькі середні пенсії та девальвацію — лише на 10-20% краща від російської, але кремлівський диктатор може дозволити собі не приховувати банкрутство, Мінфін РФ прозоро про це розповідає. Наші демократи запопадливо корчать з себе соціалістів (хоч і з голим гузном);

5) нарешті, вільного обігу земель сільгосппризначення в Україні і досі немає лише через інтереси хазяїв величезних агрохолдингів, серед яких ‘чомусь’ самі родичі відомих політиків та транснаціональні корпорації, а маленькі господарства у боргах навічно, залишок селян перетворено на пеонів. Решта (присадибні ділянки тощо) are part to a subsistence economy; немає якісної охорони здоров’я тому що світові страховики не хочуть приходити до мутної феодальної системи; поступово деградує вища школа, тому що більшість вишів давно перетворилися на феодальні володіння ректорів (не дивно, що вони аплодують ‘автономії’), та degree mills, чиї програми на 75% просто соромно показувати європейським відомствам у сфері ліцензування; ще якось тримається середня школа, не знаю — от чесно — як, але знань та навичок у дітей все менше.

ПРО УВАГУ, СВОБОДУ ТА ПІКЛУВАННЯ
Ось ці питання і проблеми (хоча цей список, мабуть, не вичерпний) є насправді важливими. Відповіді та рішення давно відомі — це максимальне скорочення функцій та повноважень бюрократії (свобода -1), це компроміс між нашими зобов’язаннями перед старшими поколіннями (це вони побудували 4/5 від усього навколо нас) і правом громадян самостійно розпоряджатися своїми майбутнім (свобода-2), і воля до запозичення — як би важко це не було — найкращих взірців з усього світу замість щораз дорожчої та ганебнішої підтримки давно застарілих систем (свобода-3).

Про свій народ слід піклуватись, а не знущатись з нього, обманювати його, розділяти його політичними маніпуляціями чи кидати йому девальвовані копійки як жебракам.

Ми — українська Нація, від найменших до найстарших, від багатих до бідних, від селян до інженерів, від западенців до східняків — не жебраки і не дурні. Ми — перша Нація в Європі за останні 100 років яка самотужки повалила тиранію. Перша Нація у світі з часів афганської війни, яка зупинила вторгнення ядерної держави. І перша Нація серед інфантильних демократій заходу, яка не боїться чути правду.

NB. Please share.

Максим МихайленкоМакс Михайленко

, ,

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.

UkrNET - поисково-информационный ресурс