Про фашизм, авторитаризм і демократію в українських історії та сьогоденні

12 публіцистичних поезій 2013—2015 років

хх ст

ХХ СТОЛІТТЯ: КОРОТКА ІСТОРІЯ НА МАЙБУТНЄ

Вже відблищав огонь заграв,

минули віку перші війни —

і світ боротися почав

із наслідками здичавіння.

 

А в нас і далі — низка тризн,

бо йшли на зміну вбивцям — вбивці:

троцькістсько-ленінський фашизм

фашизмом сталінським змінився.

 

Пізніше Друга світова

продовжила цей поєдинок

із нами: ті страшні жнива

на чорноземах наших дивних…

 

І знову цим полям-ланам

режим дістався злий-сердитий.

— Забудьте геть,— волали нам,—

про клятий рід свій, сучі діти!

 

Так в ідеологічну сіть

потрапив наш народ поснулий:

велике щастя, що не всі,

але багато з нас — забули…

 

Та Долі посмішку ми все ж

побачили — і Незалежність,

мов погляд з історичних веж,

занурила у світ без меж нас.

 

Працюймо ж, «братія моя»,

щоб відродити дух крилатий.

Хоч повні небезпек моря

глобальні — СПРАВЖНІХ не здолати!

19.11.2013

ukrainian-man

ЧОЛОВІКАМ УКРАЇНИ, ЯКІ ЩЕ ЛИШИЛИСЯ

(У день після «ночі беркута» на Майдані Незалежності)

То що, панове, знову — мовчок?

Пробачати й далі те владне стерво,

що било наших синів і ДОЧОК,

внуків і ВНУЧОК, братів і СЕСТЕР?

 

Тремтіти й далі в полоні мли,

бо вітер фашизму лячно сердитий?

А може, оскільки ВОНИ ПОЧАЛИ,—

і словом і ділом у відповідь бити?!!

30.11.2013

маніфест

МАНІФЕСТ ДУЖЕ СТРИМАНОГО ОПТИМІЗМУ

Я не знаю, чи вихід існує

справжній, а не його сурогат:

доки лють у суспільстві панує,

доти дух наш — здебільшого кат.

 

Най шматочком не зваблюють ласим,

най не брешуть поваги «насчёт»,

бо не вірю тепер можновладцям,

зрозумів, що для них я — ніщо.

 

Це ж мене після єврореклами

«розвели» грандіозно таки.

Це мене люто били кийками

на Майдані ті звіроптахи.

 

Про «потреби людей» розпинались,

влаштувавши народу розгін…

І вони розпалили ненависть

у зґвалтованім серці моїм.

 

Президенти, прем’єри, міністри,

олігархи та купа «голів»,

ви по суті — гієни плямисті,

ваше вбозтво Майдан оголив.

 

Тож продовжимо вихід шукати

в час, коли огорнула пітьма

всі куточки суспільної хати.

Вороття ж у минуле — нема!

27.12.2013

grushevskogo

ЗАМАЛЬОВКИ З ГРУШЕВСЬКОГО

У дивному Києві, у середмісті

вбивають людей і палають шини.

Так сталося: всі ми тепер «екстремісти»,

бо в серці — любов до України.

 

Згадали-бо: гідність і кріпацтво —

хоч як не мудруй, а все ж антиподи.

І душі зцілює потяг до братства-

сестринства, рівності, волі-свободи.

 

А нас у відповідь кинуто хижим

птахам і звірям тепер на поталу.

Та дати спроможні відсіч і ми ж їм!

І битві не видно кінця-фіналу…

25.01.2014

матіос

СТОСОВНО ЗАКОНУ ПРО «АМНІСТІЮ»

Нацистсько-сталінських ідей вік цей

тримає нас, за номером — двадцятий:

каміння пропонують на людей,

на їх життя та долі обміняти

нахабно, «с большевистской прямотой»…

Я б відповів, якби мене спитали,

на владних нелюдів демарш зухвалий:

ваш вік, щури, уже не «цей», а ТОЙ!

30.01.2014

ЛИСТ ЗІ СХОДУ

          Яскравому землякові Сергію Жадану

Для Києва можливі вищі цілі —

хоч демократію плекати ту ж.

А нам на Сході довго ще в підпіллі

боротися за самостійність душ…

 

Тому що рабства глибше тут коріння:

панує в головах облудна муть.

Тому що гасло «Слава Україні!»

багато з нас «нацизмом» досі звуть.

 

Тому що нам комфортно в несвободі

і норма є для недурних людей,

коли не «сонце устає» на Сході,

а морок деспотизму звідси йде.

 

ЄвроМайдан сприймаю теж без глянцю,

та він — крок від обриву в час біди.

Східняк, за Схід благаю:

— Доле, зглянься!

До України нас переведи!

07.02.2014

раисся

ДО ПУТІНСЬКОЇ РОСІЇ

Росіє путінська, презла вовчице,

чи згинути схотіла ти в ганьбі?

Що, панування над півсвітом сниться,

розбещена загарбнице, тобі?

 

Що, вдало на сусідоньку стрибнула

зненацька, підла «сестро»? Не радій!

Зарано! Бо збудив наш дух поснулий

демонстративно юдин вчинок твій.

 

І як війна, то візьмемо ми зброю

(на жаль!) до рук, відкинемо катів.

Москви не «третій Рим», а другу Трою

змете принижених народів гнів.

28.03.2014

ЩЕ АКТУАЛЬНІ ШТРИХИ ДО АВТОБІОГРАФІЇ

Я жив у Країні Зради,

країні жертв і катів,

однак від «Правди» до Правди

прорватись завжди хотів.

 

Вбивать інакших готові

заради державних прав,

мене позбавляли мови —

а я її повертав!

 

Утім, повертаю й досі,

невігластва син, на жаль,

хоч вкрила моє волосся

карпатських снігів печаль…

 

Знов мову рідного краю

покласти до ніг Москві,

припхавшися, вимагають

монголи люті нові.

 

Та це вже, пробачте, дзуськи,

ось, ваша кремлівська мосць!

Ми ж — люди первинно руські

і битви не боїмось.

29.03.2014

plennyie

ПРОБАЧ, ДОНБАСЕ

Пробач, Донбасе: на ганьбу-поталу

негідникам тебе ми віддали

і пекло допустили для загалу

цієї — української! — землі…

 

Про різні ДНРи-ЛНРи

базікають бандити і свої

й російські, калаші та бетеери

«співають» — і замовкли солов’ї.

 

Кремлівські та місцеві люті хани

спаскудили у краї цім весну —

звичайно пору розквіту й кохання —

насильством, кров’ю, брудом… Чи одну?!

 

А відповідь від нас усіх залежить.

Зупинимо ж убивства! Годі тризн!

Нехай мине, мов соціальний нежить,

якнайскоріш мерзенний путінізм!

11.05.2014

ПРО ОБ’ЄКТИВНІ ВІДДАЛЕНІ НАСЛІДКИ

Стане вигляд наш знову яскравим, а не блідим,

і щільно двері кордону для сусідських бандитів зачинимо.

 

Але ти, що війну принесла в наш дім,—

ти не матимеш спокою, «наддержаво» злочинна!

19.06.2014

КАЯТТЯ ЯК ПОЧАТОК ПОКУТИ

 Чого, Народе, власне, ти хотів?

Щоб, раптом полюбивши Україну,

прозрілі спадкоємці тих катів

їх каїнову визнали провину?

 

Ненависті ТАКОЇ буде лід

вбивати і за двісті літ по тому:

адже буяли тут соціоцид

і геноцид — як кажуть, два в одному.

 

Фашизму різних кольорів свиня

ненавидіти зовсім не стомилась.

 

А винен — Я. Так, колективний я —

носій ілюзії про свинську милість…

28.11.2015

ТРОХИ ДИВНИЙ ЗРАЗОК ГРОМАДЯНСЬКОЇ ЛІРИКИ

Україна над прірвою знову,

бо побачила знову Москва

в наших діях із Заходом змову

й православний веде газават.

 

Пропагандою дух підживили

«міра русскава» захисників —

і накрило Донбас божевілля

через їхній шалений приплив.

 

Та й місцеві «рашисти» не гірші —

українства затяті кати…

А навіщо ж лунають ці вірші?

Через те, що складати кортить?

 

Ні, я хочу: «Спасибі!» — сказати

України дочкам і синам.

Таж, коли твій народ — заповзятий,

заповзятим стаєш ти — і сам.

 

Ми здолаємо кризу воєнну,

ми відкинемо ворога геть.

У вогненну потрапить геєну

незабаром кремлівський злий ґедзь.

 

Ми ж душею для світу відкритий

дім продовжимо зводити свій,

ЕФЕКТИВНЕ суспільство творити

у сімї вольній нашій новій!

29.11.2015

ЧернецкийЮрій Чернецький — спеціально для журналу NEWSSKY.COM.UA

Поделиться:

В тему:

,
UkrNET - поисково-информационный ресурс