Поза цим світом: всередині центру космічної колонії Японії

Нещодавно створений “Дослідницький центр космічної колонії”, очолюваний першою жінкою-астронавтом Японії, переносить передові технології в одне з найбільших питань людства: чи зможемо ми жити в космосі?

 

---

 

Сховавшись у високотехнологічних лабораторіях Токійського наукового університету, команда з 30 дослідників, керована Чіакі Мукаі, вивчає нові способи підтримки життя людей на потенційній місячній або марсіанській колонії, повідомляє phys.

“Це у нашій природі – досліджувати. Земля занадто мала для нас, чи не так?” – запитала Мукаі, маленька і енергійна 66-річна жінка, яка провела більше 500 годин у космосі, у двох окремих місіях.

За словами Мукаі, людське космічне дослідження входить у нову еру: комерційними підприємствами, такими як SpaceX Ілона Маска і обіцянкою американського президента Дональда Трампа досліджувати межі Місяця і Марса.

Бізнесмен-мільйонер Маск має грандіозні перспективи для приватного освоєння космосу, включаючи відправку туристів на орбіту Місяця і, зрештою, колонізацію Марсу.

У грудні Трамп віддав директиву американському космічному агентству NASA на створення місячної бази у якості першого кроку місії на Марс.

“Дуже реально створити колонію на Місяці до 2030 року”, – сказала Мукаі, додавши, що людям потрібно думати далі Міжнародної космічної станції, яку вона описала як “кемпінг – ви повинні все принести з собою”.

Одним із нововведень її команди є унікальна система виробництва продуктів харчування з використанням рідкої плазми, створеної шляхом пропускання високовольтного електричного струму через соляний розчин.

Це скорочує шкідливі водорості, які зазвичай утворюються у воді при вирощуванні сільськогосподарських культур, і тести, що моделюють умови космосу, показали, що картоплю можна вирощувати швидше і ефективніше з використанням цієї системи.

Дослідницький центр космічної колонії також розробив систему для створення електричного струму з використанням крихітних термоелектричних датчиків розміром з iPod Nano, який може бути використаний на потенційній колонії.

Колонії нічого не загроджує при комфортній кімнатній температурі, але зовні вона буде варіюватися від 130 градусів за Цельсієм (266 градусів за Фаренгейтом) протягом дня і -230 вночі.

Технологія використовує різницю в температурно-тепловому потоці – всередині і зовні, для щоб створити достатню кількість електроенергії для “живлення всієї космічної колонії”, – сказав Цутому Ліда, що відповідає за проект.

“Один і той же пристрій можна використовувати вдень і вночі. Немає рухомих частин, тому немає необхідності в обслуговуванні”, – сказав Ліда.

Інша команда працює над раннім виявленням і захопленням космічного сміття.

Понад 29 000 штук розміром не менше 10 сантиметрів знаходяться на орбіті Землі і вони можуть становити небезпеку для потенційних космічних колоністів.

 

Космічний бортпровідник

Мукаі, яка заснувала центр в Токійському університеті науки на початку року, сказала, що багато з технологій, над якими вони працюють, мають застосування тут, на Землі.

“Ми не тільки розробляємо технологію для місячної бази, але і як побічний продукт, ми можемо допомогти у багатьох питаннях, які необхідно вирішити на Землі”, – сказала вона.

Наприклад, гідропонні технології, які вирощують продукти без грунту, можуть бути корисними у країнах Африки на південь від Сахари, де відсутні природні ресурси і корисні копалини.

Мукаі сказала, що “впевнена”, у своєму житті вона побачить повністю функціонуючу колонію місяця і відчуває сильне бажання повернутись у космос, навівши як приклад свого колишнього колегу і американського астронавта Джона Гленна, який вийшов на орбіту у віці 77 років.

Колишній кардіохірург, вона говорить, що завдяки своєму медичному і неземному досвіду може бути дуже корисною у майбутніх комерційних польотах космічного туризму.

“Моя мрія – влаштуватися на роботу бортпровідником на комерційних космічних польотах, щоб я могла допомогти доставляти людей на Місяць”, – сказала вона, сміючись.