Потрібно бути правильним волонтером

Усього в світі приблизно мільярд людей, яких можна назвати волонтерами, тобто кожен сьомий мешканець планети.

Міжнародна організація праці вважає волонтером кожного, хто виконує неоплачувану непримусову роботу, при цьому, якщо ти вигулюєш сусідську собачку безкоштовно, ти волонтер, але якщо вигулюєш собачку власної бабусі – це не волонтерство.

За статистикою Світового банку, люди в бідніших країнах волонтерують більше, ніж люди в країнах з високим або середнім рівнем доходу. При цьому, у бідніших країнах лише третина людей займається доброчинністю через громадські організації, а решта допомагає напряму. В багатших країнах це співвідношення приблизно половина на половину, що свідчить про те, що люди більше довіряють громадським організаціям.

 

Навіщо бути волонтером?

Згідно з даними американського Бюро статистики праці, в США волонтерує кожен четвертий. Проте, суспільство заохочує молодь долучатися до волонтерських проектів зі школи. Наприклад, практичний досвід волонтерства обов’язковий для вступу в гарний університет. Зрозуміло, що приймальна комісія в університеті, передусім, цікавиться шкільними оцінками, оскільки високі бали є свідченням того, що людина серйозно ставиться до навчання. Водночас, до списку критеріїв оцінювання при відборі кандидатів входять позашкільні зайняття, наприклад, участь у шкільній газеті, книжному клубі, спортивній команді тощо, а також в громадських роботах. При цьому, участь в громадських роботах, тобто волонтерство,  – важливіше за рекомендаційні листи та співбесіду.

Перш ніж стати волонтером, людина вивчає які є проблеми в громаді, суспільстві, країні, світі, а потім вирішує до яких саме проблем вона б хотіла долучитися. При цьому, прийнято, що людина придумає свій проект вирішення певної суспільної проблеми і працюватиме над його впровадженням. Так формуються звички “гарного громадянина”, людини, яка свідомо ставиться до проблем суспільства.

Правильне волонтерство: волонтери плетуть маскувальні сітки для української Армії (Група ITsetka)

 

Найліпше, якщо проектів буде не надто багато, але всі вони підпадатимуть під якусь певну загальну категорію, наприклад, права меншин, допомога дітям-сиротам, охорона навколишнього середовища. Не так важливо чим саме людина допомагає, наприклад, збором коштів для неприбуткової організації чи прибиранням території берегу місцевої річки від сміття, важливо вміти пояснити чому вона опікується саме цією проблемою суспільства і як саме її практичний внесок сприяє вирішенню цієї проблеми. При цьому вітається довгостроковий зв’язок з заявленою тематикою чи організацією, оскільки вважається, що людина, яка опікується однією тематикою впродовж досить тривалого часу, є послідовною й наполегливою в роботі, та водночас лояльною до організації.

Той самий принцип використовує роботодавець при оцінюванні кандидатів на вакансію: він хоче бачити людину, яка щось віддає громаді, тобто не обмежену в своїх інтересах, водночас достатньо щедру, щоб ділитися з тими, кому це потрібно. Крім того, волонтерство цінується як практичний досвід, навички та вміння бачити проблему й ініціювати її вирішення.

Держава також зацікавлена в залученні людей до громадських ініціатив. Волонтерський внесок в економіку, наприклад, Канади, у грошовому вигляді дорівнює внеску місцевого сільського господарства та виробництва транспортних засобів разом взятих (інформація Статистичного офісу Канади). При цьому, волонтери багато опікуються проблемами, вирішити які країни зобов’язалися, коли долучилися до Цілей Розвитку Тисячоліття (ЦРТ). ЦРТ стосуються вирішення таких проблем на планеті як бідність, гендерна нерівність, погіршення стану навколишнього природного середовища, несправедливий доступ до медицини й освіти; усі подібні тематичні ініціативи і їх результати відмічаються у звітах міжнародних організацій і працюють на імідж країни.

Зважаючи на усі переваги волонтерства, з роками все більше людей бажають долучитися до хороших справ, і виникає все більше організацій, діяльність яких залежить від волонтерів. Проте часто люди хочуть їхати допомагати кудись далеко, бажано, в екзотичну країну, і навіть готові платити за можливість волонтерувати.

 

Волонтери, яким платять 

Існує лише три організації, яким не потрібно платити зовсім нічого за можливість поїхати закордон у якості волонтера, ще ж і надто, це буде оплачувана можливість. Ці організації:

Корпус миру, ООН та Добровільна закордонна служба.

Щоб стати волонтером ООН, потрібно бути старшим за 25 років, мати диплом університету і не менше двох років робочого досвіду за спеціальністю, на яку претендуєш. Контракт підписується на шість або дванадцять місяців, з можливістю подовження. Волонтерам оплачують витрати на переїзд, щомісяця платять стипендію, надають соцпакет.

Волонтери ООН, головним чином, працюють в командах зі штатними співробітниками ООН, наприклад, допомагають проводити чесні вибори. Часто вони беруть участь в проектах, пов’язаних з переміщеними особами, надзвичайними ситуаціями, мігрантами.

Корпус миру (Peace Corps) набирає лише громадян США, лише на період 27 місяців, потрібно мати принаймні ступінь бакалавра університету і значний досвід роботи. За службу платять стипендію і певну суму грошей по завершенню контракту.

Добровільна закордонна служба (Voluntary Service Overseas) оплачує транспортування на локацію і назад, надає страховку та стипендію. Контракт від півроку до двох років можуть отримати ті, хто має диплом університету та принаймні 2-5 років досвіду.

Спільним для цих трьох волонтерських програм є те, що вони довгострокові, безкоштовні для участі і на них надзвичайно складно потрапити. Потрапити закордон від цих організацій можна після ретельного тестування; організації розраховують, що успішні кандидати затримаються якомога довше.

 

Туризм з користю 

Новий популярний вид волонтерства – така собі відпустка з користю. По-перше, ви побачите екзотичну або нову для себе країну, по-друге, попрацюєте волонтером. Коштує це, зазвичай, дорожче, ніж пакетний тур. Прикладами такого волонтерства є десятиденна поїздка у північну Грецію у складі групи, де ви годуєте собак в притулку і готуєте їх до усиновлення, а крім того, розповсюджуєте серед місцевого населення просвітницькі матеріали щодо стерилізації тварин. Тижневий тур на південь Франції з метою розвитку зеленого туризму передбачає такі роботи: побудова мобільних дерев’яних будинків та шпаківень, годування віслюків, варіння джему і сиру. Інші приклади: тур в Кенію з метою підрахунку кількості левів, подорож до Мексики для нічного патрулювання місцевих пляжів, коли там вилуплюються черепахи, тижневий тур в Таїланд, щоб годувати та купати слонів. Часто подібні тури включають вранішні уроки йоги, оглядову екскурсію, один день в місцевій родині з ночівлею, кулінарний курс тощо.

Таке волонтерство назвали “добротуризмом”, коли добрий іноземець суперменом прилітає рятувати камбоджійських сиріт, а вони ніякі не сироти, а просто грають цю роль для іноземців, щоб заробити копієчку для батьків.

 

Правильне волонтерство 

Звичайно, що приїхати волонтером у Танзанію і побудувати школу або викопати колодязь – набагато романтичніше, ніж зробити веб-сайт для міні-притулку для тварин, розташованому за рогом. Але все ж таки, побудувати стіну може будь-хто, і в Танзанії  якійсь місцевий мешканець міг би й заробити на цьому, водночас зробити пристойний веб-сайт може не кожен, а він так необхідний для міні-притулка! Волонтерувати у своєму місті – найбільш ефективно з точки зору доданої вартості, яка виробляється в процесі роботи, оскільки, зрозуміло, що немає витрат на транспортування, проживання та адміністративних.

Звичайно, що набагато простіше побачити проблему знищення тропічних лісів в іншій країні, ніж ту, яка просто перед очима у власному місті. Проте, якщо вийти з квартири на вулицю, то можна побачити дівчину, яка несе коробку з п’ятьма котенятами з автобусної зупинки. Зрозуміло, що нікому не потрібно п’ятеро безпородних, ще сліпих, котенят. Зрозуміло, що котенята опинилися на вулиці, тому що нестерилізована дворова кішка народила їх у той час як поруч з нею їздили машини, бігали собаки, не було ні їжі, ні води.

 

Дівчина з коробкою котиків, Анна Москвітіна, каже, що стерилізація могла б запобігти подібній ситуації. Звичайна кицька приносить котенят двічі або тричі на рік, кількістю від одного до восьми, тобто за рік вона народжує 100 котенят. Раніше в селах котенят притоплювали у відрі, а зараз господарі їх випускають на вулицю, щоб вони продовжували  розмножуватися і потім їх отруювали ті, у кого піднімається рука це робити. Наразі стерилізація однієї киці рятує життя багатьох котенят, яких неминуче отруять, щоб контролювати кількість диких тварин на вулицях міст.

Деякі господарі дають нестерилізованим домашнім кицям та котикам пігулки, коли вони просяться гуляти, що спричиняє онкологічні та інші хвороби. Коти чоловічої статі, яких не стерилізували та не дають пігулки, будуть мітити територію й часто їх за це викидають на вулицю. Тому стерилізація є гуманною та ефективною альтернативою жорстокому поводженню з домашніми тваринами.

Що може зробити небайдужа людина? Анна каже, що можна зловити котиків навколо свого будинку або роботи, і простерилізувати їх. Існує можливість зробити це порівняно дешево – у державній клініці це коштує 300 гривень, у той час як в приватній – 500. Можна безпритульних тварин стерилізувати безкоштовно. Для цього існує соціальна програма допомоги, відповідно до якої зареєстровані волонтери мають квоти на безкоштовну стерилізацію в державний клініках, які беруть участь у цій програмі.

Можна дізнатися хто з мешканців вашого будинку не має фінансової можливості  стерилізувати своїх домашніх тварин, – це можна зробити, наприклад, якщо повісити оголошення, розпитати сусідів, – й через волонтера або самому допомогти.

Якщо стерилізувати і випустити, то котики регулюватимуть популяцію мишей та щурів в місті. Але їм потрібно десь ховатися, наприклад, теплий підвал. Якщо ви простерилізували всіх, то вони більше не плодитимуться у підвалі.

Подивіться який у вас підвал. Якщо його забили дошками, то там буде запах плісняви, адже вікна – це вентиляція. Іноді стоять сітки, тоді в підвал пролазять миші і криси, а не котики. І мишей потрібно буде знищувати за допомогою отрути, яка шкідлива як для людей, дітей, так і для домашніх тварин.

Якщо запитати Анну про те, чим можна їй допомогти, вона скаже, що їй, так само, як і будь-якому міні-притулку, можна допомогти їжею. Котики і собачки їдять каші, м’ясо, рибу, кістки, обрізки, можна магазинний корм. Можна допомогти матеріалами для побудови вольєрів, або самому побудувати вольєр. Можна домовитися про неліквід з супермаркетом чи цехом з виготовлення м’ясних чи рибних виробів. Можна допомогти поширенням інформації про певне цуценя, зробити його фото, вигуляти. Притулки радіють старим подушкам, ковдрам, постільній білизні, футболкам. Можна налагодити співпрацю між притулком та рестораном: притулок буде радий залишкам. Можна організувати сусідів заносити кісточки та залишки їжі.

Влітку потрібно ставити миски з водою для дворових собак і котів, птахів, пам’ятати поповнювати воду. Взимку потрібна тепла їжа.

Досить просто дізнатися кому потрібна допомога, можна просто запитати чому дівчина несе коробку з котиками.

А для тих, хто не бачить поруч дівчат з коробками, ось список кількох міні-притулків для тварин, які будуть вдячні за будь-що.

1.    Котопритулок з Ірпеня
2.    Допомога безхатнім тваринкам, Костопіль
3.    Вінницький приватний міні-притулок “Острівець”
4.    Тимурка: група допомоги тваринам
5.    Черкаське товариство захисту тварин “Друг”
6.    Притулок для бездомних тварин ПІФ – Донецьк
7.    Квартира №35, Київ
8.    Міні-притулок “Котяче царство”, Київ
9.    Допомога безхатнім хвостикам, Вінниця
10.    Притулок для безхатніх собак, м. Коломия
11.    Допомога міні-притулку Бітнера Віктора Богдановича
12.    Притулок для тварин Gaia в Києві
13.    Притулок для собак “Лора”, Київська обл., 100 км від Києва
14.    Притулок “VIRA”, Київ
15.    Бориспіль, Притулок “Артемон”
16.    Приватний міні-притулок “Матильда”
17.    Київське ТЗТ “Щасливий берег”
18.    Міні-притулок “Надія”, Київ
19.    Притулок Ірини Добролюбової, Київ
20.    Київський міні-притулок “Кицьчин дім”