Переклад-переспів “Історії держави російської від Гостомисла до Тімашева” (1868)
02.10.2019
Юрій Чернецький
ПЕРЕКЛАД-ПЕРЕСПІВ «ІСТОРІЇ ДЕРЖАВИ РОСІЙСЬКОЇ ВІД ГОСТОМИСЛА ДО ТІМАШЕВА» (1868) ВИДАТНОГО РУСЬКО-УКРАЇНСЬКОГО ПОЕТА Й ПИСЬМЕННИКА ОЛЕКСІЯ К. ТОЛСТОГО (1817—1875), ДОВЕДЕНОЇ ЮЧ ДО… «ОХ, ОРЛА…»
Українській Незалежності присвячується
Вся земля наша велика й рясна, а наряду в ній нема.
Нестор, літопис, с. 8.
1
Послухайте, хлоп’ята,
Що дід в умі трима.
Земля наша багата,
Порядку лиш нема.
2
Не брешуть нам аннали;
Ще панувала тьма,
А предки правду знали:
Порядку, бач, нема.
3
І стали всі під стягом,
І: «В чому, — мовлять, — суть?
Довіримось варягам:
Хай князювати йдуть.
4
Бо німці — ті ще шельми,
І світло їх, і тьма,
Земля ж багата вельми —
Порядку в ній нема».
5
Швидким послáнці кроком
Маршрут здолали свій,
Та й кажуть тим… пророкам:
«Панове, йдіть мерщій!
6
Мов київських цукерок,
Відсиплемо дарів;
Народ наш — він з упертих —
Вас кликати звелів».
7
Тим стало вмить тривожно,
Та мислять: «Вийде, мо…
Ну, спробувати можна —
Раз кличуть, ідемо!»
8
І ось прийшло їх троє,
Братів середніх літ,
І дивляться герої:
Порядку — зник і слід.
9
«Ну, — думають, — команда!
Зламає ногу чорт,
Es ist ja eine Schande,
Wir müssen wieder fort»*.
_______________
* Адже це ганьба — ми маємо піти геть (нім.).
10
Та братець старший Рюрик
«Постійте, — мовив їм, —
Fortgeh’n wär ’ungebürlich,
Vielleicht ist’s nicht so schlimm*.
_______________
* Піти було б непристойно, може, це не так уже й погано (нім.).
11
Вошива хай команда
Дісталась нам, на жаль,
Wir bringen’s schon zustande,
Versuchen wir einmal»*.
_______________
* Ми впораємося, давайте спробуємо (нім.).
12
І княжив із братвою
Він довго, та дарма:
Земля була рясною,
Порядку ж — ні, нема!
13
Тоді прийшов князь Ігор,
А правив ним Олег,
Das war ein großer Krieger*,
Меткий більш за колег.
_______________
* Він був великий воїн (нім.).
14
Там князювала Ольга,
А після Святослав;
So ging die Reihenfolge*
Язичницьких держав.
_______________
* Такою була послідовність (нім.).
15
Вступивши Володимир
На батьківський свій трон,
Da endigte fur immer
Die alte Religion*.
_______________
* Тоді прийшов кінець старій релігії (нім.).
16
Він раптом мов народу:
«Боги всі наші — твань,
По хрест йдемо у воду!»
І нам зробив Йордань.
17
«Гидкий Перунів спадок!
Як копняків дамо
Йому, тоді порядок
Та-а-акий заведемо!»
18
Послав він за попами
По Грецьких по світах,
Прийшли попи ті тьмами,
Та ну служити — жах!
19
Співають, як уміє
Рать ангельська сама;
Земля собі рясніє,
Порядку лиш нема.
20
Хреститель без порядку,
Хоч довго, князював…
Дав лад був батька спадку
Великий Ярослав.
21
Із цим, хай не без крові,
Порядок би приспів;
Та до дітей з любові
Він землю розділив.
22
А як заслабла мати,
Враз між дітей пішло —
Друг друга лупцювати
Хто як і чим у що!
23
Провідали татари
(Тепер — і то боюсь…),
Наділи шаровари,
Приїхали на Русь.
24
«Від вашого, бач, спору
Здуріли стар і млад,
Постійте ж, ми вам скоро
Наведемо тут лад».
25
Кричать: «Давай данину!»
(Хоч і святих винось.)
Безладдя без упину
На Русі почалось.
26
Щодня тут брат на брата
Гартує плід письма;
Земля немов багата —
Порядку ж геть нема.
27
Іван з’явився Третій;
«Мчіть, — ханам проказав, —
У бісовій кареті!»
Та дулю їм послав.
28
І ось земля вже вільна
Від різних лих і бід,
Рясна, на диво сильна —
Та де ж порядку слід?
29
Настав Іван Четвертий,
Внук Третьому був він;
Калач на царстві тертий,
Дружина тьми дружин.
30
Іван Василіч Грозний
Його народ прозвав,
Бо дядько був серйозний,
Солідно керував.
31
Немов татар нащадок,
Ще й розумом титан,
Та-а-акий завів порядок
Цей дуже грізний пан!
32
З ним зовсім не тужити
Могли б ми дотепер,
Та вічно ж нам не жити —
І цар Іван помер!
33
Син Федір від Івана
Не ум успадкував —
Балакав ненастанно;
Ну, так і царював…
34
Борис же, шурин царський, —
Цей спритний розум мав,
Вмів розсипати ласки,
Тож хутко трон зайняв.
35
При ньому йшло все гладко,
І вперше з давніх днів
Ледь-ледь Борис порядку
В землі не встановив.
36
Шкодá, що самозванець —
Від сатани нам приз —
Та-а-акий почав тут танець…
(Вмер швидко цар Борис.)
37
У царські ледь палати
Ввійшов лжецар цей, глядь —
Ногами ну дригáти
І наречена й тать!
38
Хоч був він хлопець бравий,
Не дурень аж ніяк,
Від див його держави
Став бунтівним поляк.
39
А те нам не по серцю;
І в мить нічної мли
Ми задали їм перцю,
Всім відкоша дали.
40
Зійшов на трон Василій,
Але народом всім
Його ми попросили,
Щоб геть забрався він.
41
Вернулися поляки,
Козацтво привели;
Пішла в них бійка з нами:
Поляки з козаками
42
Та козаки з панами
Нас вчили стусанами;
Ми ж без царя, як раки
На мілині, були.
43
Прямі палали страсті —
Порядку ж ні на гріш.
Відомо, що без власті
Висóко не злетиш.
44
Щоб укріпити царський
Трон (став підупадать…),
Тут Мінін і Пожарський
Скоріш зібрали рать.
45
І вигнала їх сила
Поляків за кордон,
Земля ж — та Михаїла
Звела на вільний трон.
46
Те відбулося влітку;
Та змова чи була —
Лиш знаю оповідку
Про давні ці діла.
47
Варшава нам і Вільно
Передали привіт;
Земля цвіла знай сильно —
Та де ж порядку слід?
48
Там Олексій поправи,
Та й народи Петра.
Настала для держави
Тоді нова пора.
49
Петро любив порядок,
Ледь не як цар Іван,
Не цукор був нащадок,
Було й — пив мов алкан.
50
Він мовив: «Гарна цяцька
У мене є — кийок,
Бо я ж не просто дяцько
Для вас, а майже Бог!..
51
Новий порядок дáм я
Вже скоро, до святок!»
І вмить — до Амстердама
По свій новий кийок.
52
Як повернувсь, красиво
Петро нас поголив,
А до святок — на диво
В голландців нарядив.
53
Та це я так жартую,
Голландський правий гість
Був: шлунок чи лікує,
Хто ревеню не їсть?
54
Хоч забагато болю,
Мо, ревінь спричинив,
Але міцний доволі
Порядок встановив.
55
Сон оповив могильний
Петра у цвіті літ…
Земля знов квітне сильно —
Та де порядку слід?
56
Суворо тут чи смирно
При владі різних лиць
Було — царів помірно
Та довгий ряд цариць.
57
Бірон царив при Анні;
Він справжній був жандарм,
Сиділи як у ванні
Ми з ним, daß Gott erbarm!*
_______________
* Помилуй Боже! (нім.)
58
Веселою вродилась
Єлисавет у нас:
Співала й веселилась,
Лише порядку — зась…
59
Яка ж тому причина
І в чому корінь зла
Є, навіть Катерина
Збагнути не могла.
60
«Madame, ви лад, ще й сталий,
Наведете тепер, —
Увічливо писали
Дідро їй та Вольтер, —
61
Народові (бо ж мати
Йому ви) треба лиш
Скоріш свободу дати,
Свободу дать скоріш».
62
«Messieurs, — відповідала
Вона, — vous me comblez»*, —
Й Украйні дарувала
Ярмо кріпацтва зле.
_______________
* «Панове, ви надто добрі до мене» (фр.). Читається приблизно як: [месьє, ву ме комблé].
63
Життя Павло пожвавив —
Мальтійський кавалер.
Та він не зовсім правив
На рицарський манер.
64
Цар Олександр Перший
Джентльмен був, навпаки:
Що діється, доперши,
У відступ він полки
65
Повів, як Бонапарте —
Найгірший з ворогів —
До нас орду в азарті
Стотисячну привів.
66
Здійснив, здавалось, хижий
Кат задуми свої…
Та глядь — а ми в Парижі
З якимсь там ще Louis*.
_______________
* Людовиком XVIII.
67
Могла допомагати
Росія всім сама:
Така була багата;
Порядку ж — ні, нема.
68
Ще б трошки мемуари
Я поскладав про Русь,
Та чи ж уникну кари?
Monsieur Veillot боюсь…
69
Аджé ступати слизько
На певні камінці,
Про те, що надто близько,
Помовчмо при кінці.
70
Царів лишімо з Богом;
Розглянемо ж гуртом
Міністрів: чути стогін,
І крики, і содом!
71
Що бачу! При внучатах
Таке б живописать:
З гори вниз на санчатах
Міністри всі летять.
72
Творці нових порядків
In corpore*, сповна,
Прожогом до нащадків
Уносять імена.
_______________
* У повному складі (лат.).
73
Се Норов, се Путятін,
Се Панін, се Мєтлін,
Се Брок, а се Замятін,
Се Корф, се Головін.
74
До чого ж їх багато —
Титанів-розбишак!
Згадати всіх, хлоп’ята,
Не можна, ну, ніяк…
75
Згрішив я: літописний
Свій позабув я склад.
Як меч Дамоклів, висне
Питання: де той лад?
76
Але ліризм здолати
Я не спроможний, ні;
О Нестор презавзятий,
Натхнення дай мені.
77
Так, заспокой-но совість
Колезі з молодих
І дай скінчити повість,
Та не ні в сих ні в тих…
78
Почавши, отже, знову,
Кінчаю патерик
Аж по Різдву Христову
В шістдесят восьмий рік.
79
Побачивши: все гірше
Ідуть у нас діла, —
Бог, як мені ці вірші,
Героя ниспосла.
80
На втіху й щастя наше,
Мов свято сабантуй,
Свій лик яви Тімашев —
Порядок подаруй.
81
Що аз же многогрішний
Оце — бере аж страх —
Не дописах поспішно
Або переписах,
82
Те спереду і ззаду
У всі читай ти дні,
Ще й прав (потіш громаду),
Писання ж не кляни.
83
Билинами натхненний,
Склав твір немудрий свій
Худий чернець смиренний
Раб Божий Олексій.
84
Цар Олександр Другий
реформи був почав,
та всі його потуги
та-а-акий теракт вінчав…
85
Реформи вмить згорнули
наступники тоді,
народ Русі поснулий
віддавши знов біді.
86
Був Олександр Третій —
реакції оплот:
везли його в кареті
страх, «армія та флот».
87
Продовжив цар Микола
цей курс — вліз в океан;
та вийшла спроба квола:
всередині ж «бур’ян»…
88
Російські генерали,
що гірше бур’яну,
Японії… програли
ганебно геть війну.
89
Ідей нових химера
лад зруйнувала й власть;
так революцій «ера»
кривава почалась…
90
(Утім, якщо б «окраїн»
ще поступ протривав…
Ось тільки Ванька Каїн
його теж зруйнував.)
91
Пісні нехай не ллються
про сім десятиліть,
які для чверті людства —
суцільна чорна мить.
92
На поступ розпочатих
важких суспільних справ
кінець вісімдесятих
лише надію дав.
93
А потім… Ми ще й досі
не знаємо (коли б
дізнатись!): у Форосі
ловив хтось ґав чи риб?
94
Борисом другий звався;
як Грозний цар Іван,
проте, до влади рвався,
було й — пив мов алкан.
95
А напідпитку завше
був… Якось перебрав —
і нам ось так, піддавши,
свинюку взяв підклав.
96
Свинюку звати Воха,
тварюкою є він —
і з Вохою епоха
прийшла гібридних війн,
97
і поки що триває
сумна епоха ця,
і Вохиної зграї
дурні нема кінця.
98
Цей фюрер від корита
вкінець вже… знахабнів:
зібрався підкорити
Країну КОЗАКІВ!
99
Та «є всьому границя»*,
тому пора прийшла
отримати по пиці
нарешті для… «ох, орла…»**…
_______________
* Пушкін.
** Чернець-лЮтописéць.
100
А нам своє робити:
співати «тьох-тьох-тьох»
та ЛАДНО в ЛЮДСТВІ жити.
І — милує хай Бог!
17—18.08.19