Наростання дев’ятого валу Української державності. Або смерть? Жодних «або»!

Юрій ЧЕРНЕЦЬКИЙ (Житомир і Харків),

соціолог, економіст, краєзнавець, поет, публіцист — спеціально для любого журналу NEWSSKY.COM.UA

  Підсвідомо маючи на увазі символізм, відображений, зокрема, на класичній ілюстрації до цієї публіцистичної репліки, за всю вітчизняну історію нараховую «дев’ять хвиль» Української державності.

Ідеться про такі стадії чи, сказати б, іпостасі розвитку:

1. державність Київської Русі (ІХ — середина ХІІІ ст.);
2. русько-українські князівства пізнього періоду давньоруської доби (середина ХІІІ — середина XIV ст.);
3. розвиток русько-української державності на теренах Великого князівства Литовського, Руського і Жемайтійського (друга половина XIV — середина XVI ст.);
4. козацька державність на теренах історичного Запорожжя (середина XVI — друга половина XVIII ст.);
5. період Гетьманщини, слобідських козацьких полків та існування полково-сотенного адміністративно-територіального устрою (середина XVII — друга половина XVIII ст.);
6. зародки новітньої вітчизняної державності періоду Української революції 1917—1921 років;
7. Українська державність радянської доби;
8. початкові етапи існування незалежної новітньої Української держави (1991—2013 рр.);
9. сучасний період розвитку Української державності, що триває (він прийняв форму Революції Гідності, першими етапами якої стали переможний Майдан листопада 2013 — лютого 2014 рр. і, переконаний, у кінцевому підсумку також переможна Українська революційна війна за незалежність і демократію).

На мою думку, у багатьох відношеннях вирішальною стадією підготовки та емоційно-інтелектуального забезпечення всього новітнього розвитку вітчизняної державності була, як її означую, Українська культурна революція кінця XVIII — першої половини ХІХ століть. Підсумки тієї переможної Революції Гідності підбили слова Великого Кобзаря, сказані в березні 1847 року: «А на москалів не вважайте, нехай вони собі пишуть по-своєму, а ми по-своєму. У них народ і слово, і у нас народ і слово. А чиє краще, нехай судять люди».

Якби мені було запропоновано сформулювати «сакраментальну» трійцю найактуальніших сьогодні гасел нашої теперішньої Революції Гідності, я б на перший план висунув такі:

• Державна незалежність!

• Соціальна справедливість!

• Гуманна демократія!

Дозвольте поки що більше не розбазікувати: адже чого-чого (чи кого-кого?), а охочих теревені розводити в нашому балакучому суспільстві і без мене вистачає. Натомість цю (попри все — щиро святкову!) репліку завершу почасти в загальноприйнятий, почасти в мій «фірмовий» спосіб:

Слава Україні! Тримаймося — і переможемо!

Іван Айвазовський (1850). «Дев’ятий вал». Згідно з результатами останніх історико-культурологічних досліджень, на уламках щогли вітрильника «Русскій мір імєні Вєлікава Пу» — найлютіші вороги української Революції Гідності.