Мистецтво Різдва

27.12.2015 0 By Chilli.Pepper

«Всяке мистецтво має на меті привести до порядку
певну розхристану у житті людину»
Лесь Курбас

Ми по-різному визначаємо Сутність Бога.

Хтось розглядаєте Її по-фаустівськи, механістично, як якийсь інструмент.

Хтось же визначає Її, як метафізичне, містичне дзеркало, в яке людина вдивляється, прагнучи розпізнати Світ, але бачить завжди тільки себе і Бога в собі.

Це стосується і Різдва. Хтось розглядає його як день народження, а хтось, як Свято народження.

Різдво – це свято кожного дня. Воно більше, ніж день народження, тому не може в ньому бути строго визначеного календарного змісту. Згадка про Різдво Христа будь-якої днини буде своєчасною і змістовною.

Христос засвідчив прихід нової ери – Ери Любові. І шукати точну дату Його народження й відзначати саме її – це звужувати епохальну подію до події одного дня. Це і є інструментальний підхід до тлумачення Сутності Бога.

Якось вуйко Дезьо мене повчав: «Немає ані тяжкої, ані легкої дороги до Бога. Відкрий Йому своє серце, відкрий щиро, і Він утвердиться в тобі Своєю благодаттю.

І не хвали, і не карай себе, бо не знаєш ціну свою і не знаєш кару, якої вартий. Не лукав, а найбільший твій труд – це сумління і щире бажання перебувати у Божій благодаті. Не проси і не чекай від Нього чуда, а проси укріплення Віри, бо чудо вже є, і ти перебуваєш в ньому. А найвище з чудес – це Божий промисел у справах твоїх. Не переймайся тим – мало зробив, чи багато, бо не знаєш справжньої міри. Найбільшою ціною праці твоєї буде вже те, що горить в ній іскра Божа».

Наше життя, в дійсності, – це великий подарунок від Бога. І найціннішою вдячністю Йому за нього може бути тільки віра в любов і власні добрі справи, бо все решта, в порівнянні з ними, – це черепки. Так є і завжди буде, тому що життєва доцільність ніколи не перевершить істинність Віри.

Коли усвідомлюєш, що Світ і Бог неосяжні, будь-яке зусилля без позитивної мотивації втрачає зміст.

Призначення мистецтва полягає не в тому, щоб поглиблювати наше уявлення про Світ, а щоб наближати Світ до нас, а нас до Світу.

Світ не повинен бути продовженням моделі, створеної людиною, а людина повинна стати продовженням Світу. В цьому і має полягати нова технологія мислення.
Західна традиція – це філософія християнства, а Східна – це його поезія.

І Західна і Східна традиції об єднані навколо загадки, таємниці. Але, якщо Західна традиція намагається цю таємницю розгадати і бачить в цьому свою мету – аналіз, то Східна зосереджена на тому, щоб цю таємницю зберегти і бачить в цьому постійне джерело натхнення – синтез.

Мистецтво Різдва і полягатиме в тому, щоб у симфонії аналізу та синтезу об єднати ці традиції, не порушуючи повноту їх смислів.

Вечір на землю не зійде до часу,
З Місяцем Зірку чекатиме ясну,
Віхола сніжні розкидає коси…
Зима…
Свят-Різдво…
Бог-Син.