Лідер Єрусалимської Церкви відвідав Мордор: що далі?

Вибач, не шеккелі, але теж згодяться…

На минулому тижні Єрусалимський патріарх Феофіл Третій з черговим візитом відвідав Москву. Причиною його відвідування стали розбіжності в православному світі. І тема їх подолань стала ключовою в ході даного візиту.

У Москві Феофіл III тільки був присутній на літургії в храмі Христа Спасителя з нагоди дня архангела Михаїла. Це важливий знак, на що не звернули уваги коментатори. Він не співслужив Гундяєву, а це означає, що Єрусалимський лідер показав, що він не схильний розділяти зовнішньополітичні авантюри кремлівських посіпак.

Гундяєв в свою чергу не згадав інших предстоятелів помісних церков; мабуть, побоювався, що і ті скоро визнають ПЦУ.  І, порадившись з Путіним, мордорський лже-патріарх вирішив завдати запобіжний удар. Як це було? 20 листопада 2019 року Феофіл III та Кирило-Вован Гундяєв зустрілися з Володимиром Путіним в Кремлі. Антихрист уїдливо зазначив, що братнє спілкування між патріархами «зміцнює взаємини між віруючими».

А в четвер 21 листопада московський хан у столичному храмі Христа Спасителя вручив Патріарху Єрусалимському Феофілу III премію (у вигляді великого доларового траншу, бо рублі в Ізраїлі не ходять) імені Святішого Патріарха Алексія II «за видатну діяльність по зміцненню єдності православних народів». Премія ця була заснована в 2000 році. Вона присуджується державним, релігійним, політичним і громадським діячам, а також діячам культури, які зробили значний внесок у зміцнення єдності православних народів.  Лауреатами премії в 2000-2017 роках стали патріарх Єрусалимський Діодор I, патріарх Сербський Павло, президент Білорусі Олександр Лукашенко, президент Греції Константинос Стефанопулос і…чомусь президент Палестинської національної адміністрації Махмуд Аббас. Мабуть він потайки прийняв православне хрещення.

Цього разу у церемонії взяли участь, як представники священноначалія Російської Церкви, так і гості з інших країн, серед яких – представники Антіохійської, Сербської Церков, а також Православної Церкви Чеських земель і Словаччини, політичні та громадські діячі. Тобто фактично Москва зібрала своїх сателітів у себе в лігві, тож мабуть їм теж дали хабари, хоч і неофіційно. Адже, як відомо, дані церкви лише формально самостійні, а реально вони давно по-холуйському танцюють під московську дудку. Хоча антіохійський патріарх залежить від антихриста з іншої причини: у нього під боком вже не перший рік стоять російські головорізи, які спалюють людей на відео.

Звертаючись до учасників церемонії, Гундяєв зазначив, що на сьогодні, «коли стихії світу цього намагаються зруйнувати єдність Святого Православ’я, особливого значення набуває Єрусалимська Церква, яка є спільною Матір’ю всіх Церков». Говорячи про патріарха Феофила III, він підкреслив, що його відрізняє «непохитна твердість у дотриманні канонічного порядку, пастирська мудрість і розважливість, які здобули йому щиру повагу і справжній авторитет у всьому православному світі».

У промові-відповіді Предстоятель Єрусалимської Церкви висловив «глибоку стурбованість нинішніми труднощами, що затьмарюють життя Церкви, і погрозами, що нависли над нами через наші сумні розділення». Приймаючи нагороду Єрусалимський першоієрарх висловив надію, “що ця єдність буде жити у всіх нас, службовців  у винограднику Господа нашого”, і що “ми збережемо спільну Чашу в єдності і братньої любові у Христі”.

Ми дали в короткому переказі основні промови учасників зустрічі. Що ж залишається в сухому залишку? Красиві слова ні про що. І констатація банального факту наявності проблем.  Ясно справа, що московити намагаються підкупити Єрусалимського лідера. Їм потрібно переманити на свою сторону першоієрарха однієї з найдавніших кафедр світу, так і пам’ятають вони і те, що на Великдень знадобиться їм у себе організувати  та показати по зомбоящику зороастрийски-шаманське шоу з єрусалимським вогнем, банальне лжечудо, на яке дуже ласа їхня паства, яка завдяки їх «геніальній» пастирській політиці геть забула про Воскреслого Христа.

Який подальший прогноз? Є великий шанс, що єрусалимський гість їх банально кине. Як свого часу їх кинули Варфоломій та олександрійський папа Федір. Звернемо знов увагу: Феофіл Третій не співслужив Гундяєву, а мовою церковної дипломатії це дуже товстий натяк на незгоду з генеральною лінією партії  Кремля. А гроші, не секрет, всім потрібні. І, по-перше, східні патріархи ще з часів царя Бориса, не Єльцина, звісно, а Годунова, їздили жебрати до Москви та вимовляли красиві слова ні про що. По-друге, віртуозно кинув московитів та гундяєвців і сам Варфоломій. За інсайдерською інформацією, яка надійшла від наших друзів з Ватикану, Гундяєв пропонував патріарху хабар у розмірі 160 мільйонів доларів за невизнання ПЦУ. Той не взяв, а Гундяєв спробував його отруїти кофієм. Але Бог милував Варфоломія та Україну. По-третє, Москва забула банальну річ, не все купується за гроші, є у шахраїв  теж поняття честі, яке їм (московитам) узагалі не знайоме.  І, по-четверте, відпрацювання грошей взагалі необов’язкове.  Боголюбивий Феофіл так само боголюбно може їх взяти та зробити по-своєму. І неясно, чия думка для нього більш є актуальною: Варфоломія, або Гундяєва.

Нині з п’ятнадцяти православних церков рішення патріарха Варфоломія підтримали, за винятком самого Фанару (Константинопольського патріархату), поки тільки дві: Елладська та Олександрійська православні церкви. Зі свого боку, РПЦ МП припинила євхаристійне спілкування з главою Елладської церкви архієпископом Афінським Ієронімом. Аналогічне рішення було прийнято і щодо Олександрійського Папи-Патріарха: його ім’я більше не поминається при здійсненні патріарших богослужінь в Російській Православній Церкві. Розрив євхаристійного спілкування стався також і з Константинопольською Православною церквою.

Проблеми зріють, московський гнійник все більш нариває. І саме тому обговорити питання пропонував саме Феофіл III. Зокрема, предстоятель Єрусалимської церкви сказав: «У мирному дусі братської любові і турботи, ми звертаємося з наступною пропозицією: в нашому дому, Єрусалимському патріархаті, ми хочемо прийняти наших братів, предстоятелів православних церков, і в дусі канонів, соборно, обговорити питання збереження нашої єдності у євхаристійному спілкуванні». Патріарх Феофіл також нагадав про відповідальність перед Богом за збереження єдності православ’я в світі: «ми стоїмо перед Богом, і у нас немає іншого вибору, окрім як докласти всіх зусиль для захисту нашої єдності…. Ми надамо гостинність освяченим зборам у столиці Йорданського Хашимітського Королівства, добре знаючи, яку роль відіграє Його Величність Король Абдалла II як зберігач християнських і мусульманських святих місць Святої Землі, і які зусилля докладає Йорданське Хашимітське Королівство для забезпечення такого становища, при якому Йорданія залишиться країною, де християни безперешкодно здійснюють свої молитви і де раді всім».

Простіше кажучи, Феофіл закликав всіх представників помісних православних церков зібратися в Йорданії для обговорення питань збереження єдності Церкви.  Йорданія була обрана в якості місця зустрічі невипадково: в останні роки Близький Схід став небезпечним місцем для православних громад, спостерігалися навіть випадки геноциду православного населення з боку терористичних структур.

Ніби відразу ж відпрацьовуючи путінські гроші, Феофіл запросив предстоятелів Православних Церков на «братню зустріч в любові» в Йорданії, щоб «обговорити питання збереження єдності в євхаристійному спілкуванні».

На останнє теж варто звернути прискіпливу увагу. Тут є момент тонкого знущання. Адже Гундяєв офіційно та відрито порвав саме євхаристійне спілкування з Олександрією та Афінами. Олександрійський та Елладський першоієрархи, які вже визнали ПЦУ, зараз вони навряд чи підуть на поп’ятну, щоб не втратити обличчя.

А 26 листопада, в день пам’яті Івана Златоуста, стало відомо, що афінський першоієрарх Ієронім офіційно подав у відставку. Визнання їм ПЦУ стало свого роду прощальним подарунком катам червоної Москви.

Кого виберуть елліни на його місце – невідомо, але ясно інше: московити спробують підкупити нового лідера елладської церкви. Чи прийме він їхні обіцянки, чи за грецькою традицією віртуозно кине  – покаже час найближчий. У зв’язку з визнанням ПЦУ та подіями до і після Томосу важливо відзначити і такий момент: політика Росії стає знову цікавою. Раніше вона страждала тим,що була позбавлена своєї корінної властивості – не-приреченості. А приречення,як відомо, корінний постулат ісламу. Можливо, саме її, через досвід чеченської війни, прийняв і сповідує  диктатор Путін?

Та повернемося до наших баранів, точніше до овець Єрусалимських та їх пастиря. Ініціатива провести таку зустріч непогана, але навряд чи вона дасть практичний ефект. Таким чином, з боку грека, які за актуальним висловом ще  преподобного Нестора Літописця, і «до нині  лукаві суть» це – дещо інше.  Перед нами  банальна імітація діяльності. А московитські ієрархи марно сподіваються відіграти історію назад.

Такі наші прогнози, чи маємо ми рацію, покаже час. А між тим і глас зі Сходу волає. Так, протодиякон всієї Орди, отець Андрій Кураєв припустив, що загрозою всеправославній єдності вважають Російську православну церкву (РПЦ МП):  «Для всіх, хто живе не в Москві, цілком очевидно, що розкол влаштовує Москва… Дуже важливо зрозуміти, що, коли патріарх  Варфоломій каже, що церква повинна бути єдиною, то потрібно запитати, а кого саме він вважає порушником єдності? Швидше за все, він має на увазі саме Москву», – зазначив він.

При цьому, за словами Кураєва, храми Константинопольського та Олександрійського патріархатів як і раніше відкриті для російських паломників, і вони в своїх молитвах, в потрібних місцях, згадують Московського патріарха. Тому сам Гундяєв нині опинився в патовій ситуації. Спочатку путінська пропаганда вимагала скликання всеправославного собору з українського питання. Потім там усвідомили, що такий собор може бути тільки за умови присутності константинопольського патріарха і він повинен його очолювати. Але «…в такому разі цей собор радше перетвориться на суд над московським патріархом», – пояснив протодиякон.

На його думку, на запрошення Феофіла III якщо і буде якась конференція, то “вона не матиме статус загальноцерковного собору, що приймає обов’язкові для всіх рішення”, так як без участі Константинопольського Патріарха це всього лише “якась зустріч людей за інтересами”.

Тобто на мусульманській території спробують провести Кріт-2, з претензією на Вселенський Собор, але такий не можна зібрати без присутності імператора, ясна річ, що не видраний холоп Путька таким бути не може за визначенням, не дивлячись на всі несамовиті крики його зомбованих холуїв. Але не тільки в цьому справа – банально не буде кворуму.

Тому такий собор є геть власною грою Феофіла III. А себто імітація «…бурхливої діяльності, відпрацювання отриманої премії. ….він сам не вірить в реальність своєї ідеї, якщо тільки у нього при цьому немає таємної домовленості з Варфоломієм…. Сам же Варфоломій готовий зустрічатися, проводити всеправославні собори навіть за межами своєї території. Але до нього на суд не поїде московський патріарх», – підвів сумну риску протодиякон всієї Орди.

Від себе додамо, що і Єрусалимський Патріарх як такий не має повноважень скликати Всеправославні наради, оскільки це входить виключно до компетенції Вселенського Патріархату. Стало також відомо, що першоієрарх Елладської Церкви у відставці Ієронім вже відмовився їхати на Собор предстоятелів в Йорданії, та ще й “під омофор” мусульманського короля. Навряд чи вирушить туди і Олександрійський папа Федір.

Місце і час оголошення ініціативи (в Москві після зустрічі з Путькою та вручення російської премії) не дозволяють визнати її самостійною дією. Всім очевидно, що причина ініціативи – бажання російського лже-патріарха. Таким способом він намагається призупинити процес визнання автокефалії ПЦУ та посилити протиріччя між тими Церквами, які мають спілкування з ПЦУ, і тими, які його не мають. Так що для мордоровського лже-патріарха мова не про єдність Православ’я, а про посилення спровокованого ним розколу.

Те, що ініціатива насправді московська, засвідчується миттєвою позитивною реакцією з боку офіційних українофобських пропагандистів РПЦ МП –  брехливого В. Легойди та горезвісного прот. Миколи Балашова.

Але і в Палестинах не все гаразд нині. З 2013 року патріархати Антіохійський та Єрусалимський знаходяться в суперечці через питання юрисдикції в Катарі. У 2015 році Синод Антіохійського Патріархату оголосив про повний розрив євхаристійного спілкування з Єрусалимським Патріархатом. Досі це питання ніяк не врегульоване і ніякого прогресу в цьому напрямку не було помічено. Чи здатна буде Москва запропонувати обом Патріархатам такий варіант рішення, від якого вони не зможуть відмовитися? Дуже сумнівно, адже для них обох мова про принципове питання.

Тобто повернемося знов до наших баранів. Знову-таки братська зустріч з лобизаннями після спільної Євхаристії між різними парами очільників церков навряд чи можлива. Інакше  – справедливі закиди в лицемірстві. То ж будуть ієрархи знову товкти воду в ступі на забаву атеїстам та дияволу.

Ситуація для московитів дійсно дуже делікатна – продовжити “розривати спілкування” аж до повної самоізоляції? Це ж шлях у глухий кут. Визнати ПЦУ? Та краще вдавитися (чи нє?)! Ось і застрягли посередині – ні туди, ні сюди. А просто мовчати і не махати кулаками після бійки – не вистачає ані розуму, ані совісті. А тим часом лукаві греки, як  завжи, ділять їх грошики. В історії з часів царя Гороха (тобто Бориски Годунова) нічого не змінилося.

Іван Верстянюк