Кременчуцьке море: короткий путівник у віршах

Юрій ЧернецькийЮрій ЧЕРНЕЦЬКИЙ

 

 

 

 

Стою над морем, вод чиїх невпинних

пресвітлий простір викликає щем:

адже похований у цих глибинах

Дніпровський брід, що звався Татинцем.

Кременчуцьке водосховище-море

Так виглядає Кременчуцьке водосховище-море з Правобережжя у Світловодську, де наприкінці 50-х років минулого століття було побудовано Кременчуцьку ГЕС, завдяки чому це наше внутрішнє море виникло. Фото — Тетяна Чернецька (2016).

 


І той, що звався солодко — Інжиром,

поховано також Дніпровський брід

у цьому морі. І зі смутком щирим

дивлюся, бо перелік втрат набрид.

 

Вид на Кременчуцьке водосховище

Вид на Кременчуцьке водосховище. Фото — TheVovaNik (2008).

 


А ним попливши, так промовлю стиха,

сп’янілий від води та сонця бризок:

— О, горо красна, чарівна Пивихо!

Блажен, тебе бо має, град Градизьк.

 

Вигляд гори Пивихи

Вигляд гори Пивихи (розташована неподалік від південної околиці Градизька, що в Полтавській області) з боку Кременчуцького водосховища. Фото — KuRaG (2015).

 

Звертатимусь до Вас, міста поснулі,

що опинились на морському дні,

перлини давньоруського Посулля —

з Історії глибин огні ясні.

 

Сула

Сула — її виниклий унаслідок створення водосховища естуарій чи затока Кременчуцького моря — біля села Лящівка Чорнобаївського району (лівобережна частина Черкаської області). Фото — Сергій Криниця (Haidamac; 2013).

 

Питатиму над вічним супокоєм:

— Чи схожим до музейного було?

Чи справді виглядало, місто Воїнь,

подібним чином і твоє житло?

 

Переяслав-Хмельницький. Реконструкція давньоруського житла ХІ століття

Переяслав-Хмельницький. Реконструкція давньоруського житла ХІ століття (у його інтер’єрі — глинобитна піч тих часів, перевезена монолітом із села Соснової Переяслав-Хмельницького району Київської області) у Музеї народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини. Фото — Тетяна Чернецька (2016).

 


І ще питатиму мов навіжений:

— А в тебе звідки дятел на гербі,

о, Жовнин-Жовнине, о, місто Желні?

З лісів ще давньоруських далебі?

 

Сучасний герб села Жовнине Чорнобаївського району Черкаської області

Сучасний герб села Жовнине Чорнобаївського району Черкаської області, яке є історичним спадкоємцем давньоруського міста Желні та козацького містечка Жовнин, що входило до Лубенського (виправляю власну помилку!) полку.

 

Не віддамо цей край — шматочок ласий,

уділ одвічний нашої Ріки:

МИ ж — русичі, русини та черкаси,

а головне, донині козаки!

 

Черкаси — місто, яке завдяки створенню Кременчуцького водосховища стало морським портом.

Черкаси — місто, яке завдяки створенню Кременчуцького водосховища стало морським портом. Пам’ятник Боянові на площі 700-річчя Черкас, встановлений на честь цієї ювілейної дати (1986; скульптор Анатолій Кущ, архітектор Олег Стукалов). На ілюстрації бачимо ознаки і культури збереження національної пам’яті, і безкультур’я новітніх вітчизняних манкуртів. Але впевнюємося, що чергове покоління українських козаків перебуває в добрих фізичній формі та гуморі! Фото — Тетяна Чернецька (2016).

 

1 червня 2017 року. Далі буде!


В тему:

UkrNET - поисково-информационный ресурс