Короткий путівник 2016: Підсумкова подорож історичною Чернігово-Сіверщиною
18.07.2016 0 By Chilli.Pepper
Юрій ЧЕРНЕЦЬКИЙ (Житомир — Харків),
доктор соціологічних наук, автор книги «Україна. Історія, природа, мистецтво» (2009), збірки «Листування з Долею: 111 поезій різних років» (2012) і більш ніж 100 статей з питань українознавства — спеціально для журналу NEWSSKY.COM.UA
Вельми короткий путівник 2016: Підсумкова подорож історичною Чернігово-Сіверщиною: знову Чернігів — Борзна — Батурин — Конотоп — Путивль — Кролевець — Глухів (Частина І, переважно давньоруська)
Цей нарис завершує цикл наших із вами, шановні читачі, уявних мандрівок згаданим у назві історико-географічним регіоном. Ми вже відвідали такі населені пункти Чернігово-Сіверщини, як: 1–3) Мізин (Мезин), Чернігів, Седнів; 4) Остер; 5–7) Мена, Сосниця, Новгород-Сіверський; 8) Ніжин; 9) Батурин; 10) Ічня. Цілу трилогію J було присвячено «незрівнянній красі Качанівці», розвиткові цього видатного садибно-паркового ансамблю протягом 1700—1808, 1808—1853, 1854—1918 років. Тепер час підбити підсумки, сподіваюся, проміжні…
Почнемо з Чернігова. З більш ніж 20-ти мурованих споруд, збудованих тут за часів Київської Русі, до наших днів збереглися лише 5 храмів… Щоправда, прегарних!
До речі, Іллінська церква (будь ласка, див. ілюстрацію) — єдиний безстовпний храм Київської Русі, що дійшов до сьогодення. Церква була споруджена на початку ХІІ століття при вході в Антонієві печери — печерний монастир Святої Богородиці, заснований 1069 року Антонієм Печерським (близько 983—1073) на південно-західній околиці Чернігова, в урочищі Болдині гори. Тобто він є другим за віком, після Києво-Печерського, печерним монастирем Київської Русі, а діяв аж до ХІХ століття [ЕІУ, т. 1 (2003): с. 103]. На фото вхід до підземного комплексу ви бачите ліворуч від Іллінської церкви.
Опинившись у Чернігові, обов’язково завітайте до Антонієвих печер! Зокрема, церква Феодосія Тотемського (будь ласка, див. вище), що стала головним храмом підземного комплексу і є найбільшою та найвищою підземною церквою в Лівобережній Україні, вражає своєю вишуканою, вже суто бароковою красою.
Лише один із чернігівських давньоруських храмів не «переодягнений» у барокові шати — витончена, струнка, незрівнянно святкова П’ятницька церква. А ще ця споруда відрізняється від попередніх наявністю творця, ім’я якого нам майже достеменно відоме. У розділі академічної «Історії української архітектури», написаному видатним вітчизняним архітектором, реставратором і мистецтвознавцем Юрієм Сергійовичем Асєєвим (1917—2005) зі співавторами, стверджується: «Порівняння П’ятницького храму із церквою Св. Василя в Овручі свідчить про те, що їх побудував той самий зодчий — Петро Милоніг» [ІУА (2003): с. 111]. Щоб шановні читачі мали змогу здійснити порівняння, давайте завітаємо до Житомирської області — до відомого з часів Київської Русі славного міста Овруча, яке до 1569 року носило назву Вручий (будь ласка, див. ілюстрацію нижче).
НА ВДЯЧНУ ПАМ’ЯТЬ ПЕРШОМУ ЗОДЧОМУ РУСІ, ЧИЄ ІМ’Я ВІДОМЕ
Піднятись — «…верше, мій верше…» —
доволі високо зміг
Русі архітектор ПЕРШИЙ
Петро Милоніг.
Так, сяяла вже Софія,
долаючи владу мли,
і храми інші були, і
палаци були.
Але за велінням Бога
з’явився спокусник-змій,
а замість яблучка в нього —
підхід іменний.
І вже не в руках синиця
потрібна — творчість без меж,
і слава героям сниться —
у зодчестві теж.
Кайдани шаблону рвучи,
приніс Милоніг красу
вже власну в Чернігів, Вручий…
на Русь нашу — всю!
І чудо цих див не смеркне,
і, пам’ятник ДВОМ Петрам,
довіку П’ятницька церква
світитиме нам.
Чому «пам’ятник ДВОМ»? Другий — це справді великий росіянин Петро Дмитрович Барановський (1892—1984), за наполяганням і проектом та під прискіпливим J керівництвом якого після Другої світової війни було здійснено реставрацію храму в гаданому первісному вигляді. П’ятницьку церкву муровано з червоної цегли-плінфи, почасти — давньоруської повторного використання, почасти — спеціально виготовленої за давньоруськими взірцями.
Храм було споруджено посеред торгу (торгової площі) на посаді стародавнього Чернігова. І назву церква отримала на честь Святої Параскеви П’ятниці — покровительки торгівлі. Руські люди (не плутати з росіянами!), українці і на цій справі з давніх-давен дуже добре зналися. Тож милуймося предивною чернігівською П’ятницькою церквою, сподіваймося на Бога, але й самі «не плошаймо», зокрема в галузі торгівлі — і внутрішньої, і міжнародної. На славу й користь Україні.
Далі буде.
Фотоілюстрації, за винятком знімків, які зробила Тетяна ЧЕРНЕЦЬКА, взято з різномовних Вікіпедій.