Короткий путівник 2016: Підсумкова подорож історичною Чернігово-Сіверщиною

18.07.2016 0 By Chilli.Pepper

Панорама історичного середмістя Чернігова. Вдалині праворуч — Спаський собор (1036), ближче до центру — ледь видний J Борисоглібський собор (1123) і  дзвіниця Колегіуму (1702), у центрі — Успенський собор (1113) і дзвіниця (1675) Свято-Успенського Єлецького монастиря. Фото — Тетяна Чернецька (2009).

 

Юрій ЧернецькийЮрій ЧЕРНЕЦЬКИЙ (Житомир — Харків),

доктор соціологічних наук, автор книги «Україна. Історія, природа, мистецтво» (2009), збірки «Листування з Долею: 111 поезій різних років» (2012) і більш ніж 100 статей з питань українознавства — спеціально для журналу NEWSSKY.COM.UA

 

Вельми короткий путівник 2016: Підсумкова подорож історичною Чернігово-Сіверщиною: знову Чернігів — Борзна — Батурин — Конотоп — Путивль — Кролевець — Глухів (Частина І, переважно давньоруська) 

Цей нарис завершує цикл наших із вами, шановні читачі, уявних мандрівок згаданим у назві історико-географічним регіоном. Ми вже відвідали такі населені пункти Чернігово-Сіверщини, як: 1–3) Мізин (Мезин), Чернігів, Седнів; 4) Остер; 5–7) Мена, Сосниця, Новгород-Сіверський; 8) Ніжин; 9) Батурин; 10) Ічня. Цілу трилогію J було присвячено «незрівнянній красі Качанівці», розвиткові цього видатного садибно-паркового ансамблю протягом 1700—1808, 1808—1853, 1854—1918 років. Тепер час підбити підсумки, сподіваюся, проміжні…

 

Чернігів. Іллінська церква (перша чверть ХІІ ст.). Фото — Test-off (2010).

 

Почнемо з Чернігова. З більш ніж 20-ти мурованих споруд, збудованих тут за часів Київської Русі, до наших днів збереглися лише 5 храмів… Щоправда, прегарних!

До речі, Іллінська церква (будь ласка, див. ілюстрацію) — єдиний безстовпний храм Київської Русі, що дійшов до сьогодення. Церква була споруджена на початку ХІІ століття при вході в Антонієві печери — печерний монастир Святої Богородиці, заснований 1069 року Антонієм Печерським (близько 983—1073) на південно-західній околиці Чернігова, в урочищі Болдині гори. Тобто він є другим за віком, після Києво-Печерського, печерним монастирем Київської Русі, а діяв аж до ХІХ століття [ЕІУ, т. 1 (2003): с. 103]. На фото вхід до підземного комплексу ви бачите ліворуч від Іллінської церкви.

 

Чернігів. Підземна церква Преп. Феодосія Тотемського (XVII—ХІХ ст.) в Антонієвих печерах. Фото — Иерей Максим Массалитин (2009).

 

Опинившись у Чернігові, обов’язково завітайте до Антонієвих печер! Зокрема, церква Феодосія Тотемського (будь ласка, див. вище), що стала головним храмом підземного комплексу і є найбільшою та найвищою підземною церквою в Лівобережній Україні, вражає своєю вишуканою, вже суто бароковою красою.

 

Чернігів. П’ятницька церква (кінець ХІІ — початок ХІІІ ст.; архітектор — Петро Милоніг). Фото — Тетяна Чернецька (2009).

 

Лише один із чернігівських давньоруських храмів не «переодягнений» у барокові шати — витончена, струнка, незрівнянно святкова П’ятницька церква. А ще ця споруда відрізняється від попередніх наявністю творця, ім’я якого нам майже достеменно відоме. У розділі академічної «Історії української архітектури», написаному видатним вітчизняним архітектором, реставратором і мистецтвознавцем Юрієм Сергійовичем Асєєвим (1917—2005) зі співавторами, стверджується: «Порівняння П’ятницького храму із церквою Св. Василя в Овручі свідчить про те, що їх побудував той самий зодчий — Петро Милоніг» [ІУА (2003): с. 111]. Щоб шановні читачі мали змогу здійснити порівняння, давайте завітаємо до Житомирської області — до відомого з часів Київської Русі славного міста Овруча, яке до 1569 року носило назву Вручий (будь ласка, див. ілюстрацію нижче).

 

Овруч. Василівська церква (кінець ХІІ ст., архітектор — Петро Милоніг; реставрація 1907—1909 рр., архітектор — О.В.Щусєв). Фото — Kiyanka (2009).

 

НА ВДЯЧНУ ПАМ’ЯТЬ ПЕРШОМУ ЗОДЧОМУ РУСІ, ЧИЄ ІМ’Я ВІДОМЕ

 

Піднятись — «…верше, мій верше…» —

доволі високо зміг

Русі архітектор ПЕРШИЙ

Петро Милоніг.

 

Так, сяяла вже Софія,

долаючи владу мли,

і храми інші були, і

палаци були.

 

Але за велінням Бога

зявився спокусник-змій,

а замість яблучка в нього —

підхід іменний.

 

І вже не в руках синиця

потрібна — творчість без меж,

і слава героям сниться —

у зодчестві теж.

 

Кайдани шаблону рвучи,

приніс Милоніг красу

вже власну в Чернігів, Вручий…

на Русь нашу — всю!

 

І чудо цих див не смеркне,

і, пам’ятник ДВОМ Петрам,

довіку П’ятницька церква

світитиме нам.

 

Чому «пам’ятник ДВОМ»? Другий — це справді великий росіянин Петро Дмитрович Барановський (1892—1984), за наполяганням і проектом та під прискіпливим J керівництвом якого після Другої світової війни було здійснено реставрацію храму в гаданому первісному вигляді. П’ятницьку церкву муровано з червоної цегли-плінфи, почасти — давньоруської повторного використання, почасти — спеціально виготовленої за давньоруськими взірцями.

Храм було споруджено посеред торгу (торгової площі) на посаді стародавнього Чернігова. І назву церква отримала на честь Святої Параскеви П’ятниці — покровительки торгівлі. Руські люди (не плутати з росіянами!), українці і на цій справі з давніх-давен дуже добре зналися. Тож милуймося предивною чернігівською П’ятницькою церквою, сподіваймося на Бога, але й самі «не плошаймо», зокрема в галузі торгівлі — і внутрішньої, і міжнародної. На славу й користь Україні.

Далі буде.

Фотоілюстрації, за винятком знімків, які зробила Тетяна ЧЕРНЕЦЬКА, взято з різномовних Вікіпедій.


Підтримати проект:

Підписатись на новини:




В тему: