Корида по-українськи, або Бабці проти «бабок»

Ви ніколи не бачили української кориди? Не бачили українського «боя биків»? То ви багато втратили. Напевне у вас немає у кишені пенсійного посвідчення, посвідчення ветерана армії або навіть учасника бойових дій.

Тоді просто поспостерігайте у маршрутці, як відбувається процес саме української і саме кориди.

Бабця чи ветеран розгортають посвідку і навіть промовляють кодове слово «Посвідчення». На вході, як правило, через передні двері.

  • Посвідчення…

І тут починається…

Та нема такого бика на аренах гишпанських, який би зрівнявся за люттю у погляді і силою бажання заколоти рогами, втопати у чорнозем та врешті вибити дух із матадора, тореадора і пікадора разом узятих – зі звичайнісіньким вітчизняним водієм маршрутки, котрий бачить пенсійне посвідчення.

Уточнимо: у цю мить водії маршруток поділяються на три категорії. Перші – шепочуть, як їм видається, щось дуже незрозуміле, але за наявності мінімального життєвого та пасажирського досвіду по губах, очах і виразу маршрутного обличчя видно – шипить, витискує з глибин щирої української душі недобрі словосполучення та вирази.

Другі – не приховують гостинності і на весь салон висловлюються голосно та майже стандартно: мовляв, лізуть самі лише пенсіонери, ніхто не хоче платити, понароздавали посвідчень, словом, куди бідному водієві подітися від суцільної соціальної несправедливості.

Ну, а про третіх – найяскравіших, котрі саме і є із налитими кров’ю та люттю очима натуральними биками, – зазвичай повідомляють навіть засоби масової інформації нашої, вже шостий рік воюючої з кривавим ворогом, країни: маршрутчик висадив АТОшника, побив жінку, викинув зі салону дитину, не пустив дідуся, проїхав повз бабцю.

Не вірю у щире бажання водія, який таким чином виявляє свої людські і професійні риси, зібрати побільше грошей, аби сплатити побільше податків. Особисто чув, шкода, що біг і номерів не записав, хоча – що б то вирішило, — розмову двох асів наших трас: «- То ти тисячку маєш на день? — А чого б то я тутка?..»  Ну, ви зрозуміли, чому палають очі і летить піна з губ «радєтєлєй» за збір готівки?

Хто не второпав, скажу, що, зрозуміло, для посилення іронічно-саркастичного ефекту, я дещо перебільшую, кажучи про кориду у маршрутках в загальноавтодорожному масштабі. Порядних, нехамовитих, ненахабних ми бачимо щодня.

Але у око впадають саме такі – бидлуваті. Ті, що несамовито волають, штовхають і, врешті, керують авто навіть не знаю, якою частинкою тільця, бо двома руками завжди рахують «виручку», здобуту у авто-кориді.

Ось про виручку і скажу наостанок: щойно почнеться ретельний і безжалісний контроль за тим, як, кому, скільки, і чому саме стільки, «здає» наприкінці дня «безперервних боїв» на безмежній арені українських маршрутів хам-водій, одразу зміниться атмосфера кориди. Повального братання не обіцяю, але камери спостереження, упевнений, додадуть вихованості і бодрості духу, грації та пластики учорашнім хамидлам.

Та, врешті-решт, запросіть десяток АТОшників колишніх чи полковників у запасі нинішніх в якості експерименту, хай квитки перевіряють. А ось «здачу виручки» – контролювати треба. Готівка літає, боюся сказати, мільйонами щодня. А для держави і тих самих бабусь – копійчина на пенсію.

То ви не бачили боя биков, як питав класик, Остап Ібрагімович, теж, скажу, народжений буремними роками персонаж?

Не бачили? То сідайте до маршрутки: «Вы никогда не бывали в Украине? Значит, Вы не видели боя быков. Пойдем посмотрим»…

Сергійко ЩеневсеСергійко Щеневсе

 

 

,

Добавить комментарий

Войти с помощью: 

Этот сайт использует Akismet для борьбы со спамом. Узнайте как обрабатываются ваши данные комментариев.

UkrNET - поисково-информационный ресурс