ІНСАЙД У НОВОРІЧНУ НІЧ

Утримаюсь від банальностей на кшталт ‘це був важкий рік’.

Оскільки ще восени 2013 року ми із Вами встрягли в Історію, яка перевертає шкереберть світ, яким ми його знаємо. На мою думку, попри все моє сторожке відношення до гумільовської теорії пасіонарності (тут не обійтись без ‘умняка’) за 2004-2014 роки (невключно) пострадянська спільнота, яка населяла колишню УРСР випала на дно так званої ‘меморіальної фази розвитку етносу’. Її габітат було до ноги знищено, виїдено паразитами (за Гумільовим – ‘субпасіонаріями’).

Саме це, співпавши в часі і просторі із геополітичним суперництвом новітніх імперій – ЄС та Московщини – призвело до пасіонарного вибуху. Свідомо та несвідомо він готувався більш як 20 років українізацією та вестернізацією освіти та культури.

Тут хочу сказати таке (і це, так, інсайд) – як людина, яка досить тривалий час працювала із офіційними та неофіційними політичними, діловими і медійними колами в Росії – приблизно з 2009 року Кремль більше не бажав слухати неприємні для себе речі, а зробив вибір на користь брехунів-угодовців, які верзли несенітниці щодо підтримки в Україні ідей ‘русского міра’, ‘євразес’ і такого іншого.

Ще один інсайд – ще в 2011-12 роках в українських політичних і навколополітичних колах існувала потужна партія, яка вірила у можливість нової гигантської імперії із столицею в Києві. Ця партія витончено, ризиковано (часто на межі фолу) і авантюристично інтригувала, намагаючись використати Росію у власних цілях (і небезуспішно). Але, як виявилось, газова угода 2009 року знесла російським чорносотенцям ‘дах’, вони уявили себе геть всесильними. Москва почала постійно тиснути – і все глибше загрузати в ‘київських розкладах’.

А от тепер пригадайте постійну шизофренічну на перший погляд метушню президента Януковича, брутальні і брудні вибори 2012 року, поступовий очевидний розкол навпіл правлячої частини еліти і таке інше. Просто я це розповідаю як ‘інсайдер’:) який, на жаль, добре знає, на якому (…) багні потім виростають красиві і здорові квіточки.

Серед постійних читачів Newssky є кілька людей, які до останнього несли свій хрест (чи радше Тризуб?) на найвищих щаблях державної влади, і я особисто ніколи не дозволяю ображати їх чи обливати помиями (ви могли помітити, а може, і ні). Гадаю, особисто я – слабший від цих кількох жінок і чоловіків, адже ‘поступив чесно’, звільнився у серпні 2012, а в грудні 2013 ще й скандалив у ‘гуманітарній раді’. Мав можливість і свободу так себе поводити (вже!), а вони – ні. Розумієте, це не боягузтво (лише діти можуть так подумати), а той самий підзабутий за часів тотальної корупції, кумівства та іншого неподобства ‘державний обов’язок’.

Тепер дотичне.

Навряд чи ви не бачили, що у 2009-13 роках той-таки авторський колектив ‘Хвилі’ свідомо навіював Революцію. Так ось: одне – це робити, і цілком інше – побачити, помацати результат, побачити на власні очі Людей, Які. Двіж. Завзятість. Тисячі, десятки тисяч, сотні тисяч і мільйони – які раптом полишили присмерки історії. А тепер замисліться – шок і катарсис, який відчули кілька тисяч ‘інтелігентів’, які чи не вперше років за сто співпали в частоті із народною більшістю! Пострадянщина і її бездумне споживацтво – виздихали. Але – на вас, солодкоголосих, тепер і відповідальність. Попри шалений тиск – ми не розгубились (диво!).

Так, Україна зазнала страшних втрат. Тому що паразитарна імітаційна держава зруйнувалася. Але туди їй і дорога. Багато чого будується просто з нуля. Тому і не хочу повторювати ‘цей рік – важкий’. Бо міг бути важчий. А ми – подолали його. Тепер Ми – стиснутий кулак. І над цим уже ніхто не здатен сміятись. І ніхто вже не може собі дозволити ображати українців та їх Україну – без сумних для себе наслідків. Це я і вважаю головним здобутком 2016 року.

Із святом Вас :-)

 Макс Михайленко