Іменем України

«Іменем України» лунає в залах українського суду і з огляду на те, що за статистикою понад 50% судових рішень винесено неправомірно, це звучить як наруга над людьми – громадянами України, тобто наруга над Україною.

Чому юристи, якi стають суддями у нашiй краiнi сприймають свое призначення, як меч для страти, а не як ваги правосудля? Взагалі немає такого поняття, як презумпція невинуватості. Людині, яка потрапила під маховик богів-суддів треба доказувати, що вона невинна, а не навпаки, як в усьому цивілізованому світові – суд доказує провину підсудного.

Розглянемо зразок судового процесу на прикладі Слов’янського міськрайонного суду. Перш за все манера ведення судового засідання сама по собі шокуюча. Судді можуть звертатися на підвищених тонах до учасників процесу, не надавати слово одній зі сторін, принижувати людей.

Судочинство у Слов’янську ведеться дивним чином.

Покаральна манера ведення судового засідання введена суддею Сибильовим: суддя кричучи та нервуючи показує підсудному, що він страшенний злочинець (ймовірно пан Сибильов був великим знавцем людської психології). Але щодо його хамства ніхто зауважень не мав, навіть голова суду, так як завдяки йому усі судді Слов’янського суду – профі та практики, заочно отримували вищу юридичну освіту у Харьківській юридичній академії ім. Ярослава Мудрого (у Васі там був родич).

Але самосуд судді Сибильова та людські сльози мали наслідки – його син, ставши прокурором розбився п’яний на джипі, жінку – колишню його секретарку, яка стала теж суддею – затримали на хабарі, та і сам він вже помер. І не від кого не чула слів співчуття на адресу цієї родини юристів за званням, хіба що його колегі-хижаки-судді, які мають людей за сміття. А люди сказали – Слава богу, є Божий суд! І як сказав класік – «он неподкупен звону злата».

Ще є у слов янському суді така колоритна особистість – суддя Профатіло.

Це колишній робітник міліції, за освітою інженер з холодильних установок. Робив у «ОБХСС» там ймовірно і збагнув своє призвання судді. Його талант судді-ката особливо яскраво проявився при розгляді однієї із справ у цивільному впровадженні, де відповідачем була літня жінка (фірма Ахметова – «Донобленерго» звинувачувала її у розкраданні електроенергіі у особливо великих розмірах на суму близько 10 тис.грн).

Увесь час розгляду справи суддя кричав та постійно командував «Встать!» 75-тирічній жінці, яка має слабке серце та зовсім сліпа. Виходячи із засідання жінка мовила «Що це було? Це ж не суд, а судилище.Тепер уявляю coбi скiльки такий суддя вже засудив».

Цiкаво ще те, що у кулуарах мiськсуду ходять чутки про Профатiло, що вiн має довiдку про психiчнi розлади тому у разi кипiшу швиденько лягає на лiкування. Ймовiрно такiй пiдстраховцi навчили у мiлiцii. Але одразу стає питання – чому людина з таким дiагнозом може працювати суддею?

Вгазалi всi цi iстерики Профатiло хотілося зафільмувати та показати по мiсцевому ТБ, але телебачення має право присутності тільки за рішенням цього ж самого судді, який здiйснює свiй самосуд.

Про неетичну поведінку судді та за захистом своїх прав жінка звернулася до Уповноваженого з прав людини Верховної ради України. Реакція судді Профатіло була миттєвою – на слідуючому засіданні він беручи лист обутсмена каже «вот нє знаю что с етім дєлать? В рамочку ілі в куда?».

Чому таке зневажливе відношення до паперів уповноваженного з прав людини? А тому що існує негласне правило – як вирішить суд першої інстанції так і буде. Вищі інстанції справу не розглядають, за винятком того, якщо «доплатітє».

Що стосується оплати – то тут вся справедливість нашого суду. У слов янському суді кожен суддя має свій прейскурант. Так наприклад ця справа у Профатіло коштувала 12 тис.євро. Розцінки великі тому що апеляції та касації фактично не розглядаються. Невже корупція у загальнодержавному масштабі?

На такі сумні роздуми наштовхує той факт, що скарги у Вищу кваліфікаційну комісію фактично не розглядаються. Чи вони вважають навіть написати відписку вище їхньої величності? Такого висновку дiйшли, бо на лист до ВКК з інформацiею щодо не тiльки неетичноi поведiнки але й низки процесуальних порушень судового процесу суддею Профатiло нажаль так іне було отримано вiдповiдi у зазначений законом Украiни термін, згідно Закону України “Про звернення громадян”.

Особливо неосяжних розмірів набула манія величності суддів після надання їм пожиттєвого статуту.

Так при Кучмі сертифікат судді коштував $25тис, то при Ющенку він став коштувати $45тис. Ймовірно при уряду Януковича розцінки піднялися.

Один суддя Дружківського суду у приватній бесіді з керівником однієї зі структур виконкому сказав: «Знаєшь сколько я заплатіл за то чтоби бить суддьей? И ти хочешь, чтоби я суділ по закону? Я же должен «откатіть» своі дєньгі».

А якщо припустити можливість отримання хабаря саме у тій ВКК, то як же будуть ними ж розглядатися скарги на суддів, коли то є їхній прибутковий бізнес? Та і стаття про порушення присяги написана з розумом, тобто розпливчато, що є добрим підґрунтям для корупцїї. Чи не так?

Неетична поведінка у суддів стала нормою. Є суддя слов янського міськрайонного суду Хаустова, яка при розгляді цивільної справи по земельному питанню може заявити позивачеві – «скольно надо вам зємлі? 2 метра!». Жінка була шокована, та не одразу зрозуміла, що суддя має на увазі могилу.

Кожен мер міста має свого «кишенькового» суддю. Так, наприклад у Штепи у суді подруга суддя Дубановська – ефектна блондинка, вихованка та колишня секретарка того ж Профатіло, яка судить цілком у його манері.

Взагалі дивує талановитість секретарок слов’янських суддів – майже всi зі згодом стають суддями. Що цікаво, у Словянському суді всі судді зробили євроремонт своїх аппартаментів – це кабінети суддів, помічників, секретарок, кімнат відпочинку. Так у Дубановської кабінет такий собі рожевий будуар у стилі мадам де помпадур.

«Іменем України!»– оголошують повії-коханки, які мстяться світові про своє колись принизливе положення заради до того щоб зараз добратися до суддівства.

«Іменем України!»– звучить з вуст ката-мента, який уявив себе вже богом на землі, показуючи людям ї безправ я і те що тут саме він вирішує іх долю.

«Іменем України!»– лунає з вуст тих, хто паплюже Україну і використовує ці два слова та свої позамежні права, з метою збагатитися, а сам як суддя Профатіло глузує з української мови.

«Іменем України!»– цинічно звучало у суді… та падав важкий засов несправедливості, достатньо було подивитися на людей, яких засуджували. Їх виводили зі зали суду, понівічених морально, зламлених, у очах яких був біль та безнадія. І ставало боляче за людей, за Україну…

«Іменем України!»– все луна та луна з залів суду і чути дзвін монет, які ллються золотим дощем у кишені суддів – руйнувачів людських долей. Виходить Іменем України гвалтують Україну?

У слов’янському мiськрайонному судi 17 суддiв і кожен вже вартий кулi.

За людськi сльози, за людський бiль, за використання ім’я Украiни у своiх корисних цiлях. Наш суд -це госпрозрахункова органiзацiя, про яку кажуть- суд це задоволення для багатих.

Незрозуміло, чому усяка нова влада перш за все підвищує заробітну плату саме суддям?

Найбідніший у нашому суспільстві прошарок – подивиться на багатоповерхові будинки суддів у Слов янську. У місті цей район люди називають «квартал бідноти» бо будинки на 6 соток просто не поміщаються.

Подивиться на норкові шуби та діаманти на усіх п’ятьох пальцях нетільки суддів та і їхніх секретарок. Подивиться на те на чому їздять судді та їх секретарки та у яких ресторанах щоденно обідають.

А діти суддів стають виключно прокурорами чи суддями. У судді Профатіло два сини – один суддя Донецького Апелляційного суду, другий помічник Слов янського прокурора. Випадково довелося бачити відео як син Профатіло розважався с такимиж мажорами – відкривали пиво швецарськими часами. Що і скажеш – світ багатих…це далеко від людей. Тих, яких вони засуджують, роблячи свої показники «а-ля боротьба зі злочинністю».

Можна тільки мрияти про те коли ж нашим суддям настане судний день. I росте велике бажання суддiв, що засуджували безвинних, просто вiддати на розсуд тим кого вони засудили- нехай компенсують зкривдженим ними роки життя, здоров’я та знеславлення. Хоч платять пожиттево, грошей нацарювали добряче.

З огляду на те, що все більше наростає хвиля народного гніву саме до касти суддів, то в интересах саміх суддів проводити щось накшталт люстрації, щоб зберегти свої життя, бо народна люстрація може бути за допомогою АК.

Але все ж таки ми ж не такi, як цi звіри-суддi, тому дуже бажаю щоб їх судили саме у демократичний спосіб. І нехай нарешті пролунають слова «Іменем України» саме на захист України від оцих катів у мантіях.

Невже в Україні настане верховенство права? Вірю настане! У новій Україні, де кожна людина буде жити, як людина. Де будуть перед законом всі рівні. Де не буде алчних суддів, які зараз одягаючи українську символіку ненавидять усе українське.

Не хочу щоб слова «Іменем Україні» ставали ганчiркою та інструментом самосуду заради збагачення пройдисвітів та негідників усіх рівнів та кольорів….

Дивлячись на те, як бореться Павличенко, як борються громадські правозахисні організації, маю надію, що судову систему можемо змінити накраще. Просто людям треба гуртуватися і не боятися темряви злочинних мантій. Світ правди переможе темряву.

Україно моя, знову маемо боритися?

Так! Борiмося та поборемо!

Слава Українi!!!

Ольга МАЗУР

P.S. Ще одна риска до портрету суддi Профатiло:

Тризубовцу” Виталию Применко дали 6,5 лет за “услугу, оказанную…
Оглашение приговора завершилось криками “Ганьба” в адрес судьи Профатило, пишет gazeta.ua. Жителя Киева Применко обвинили в неудачном теракте, который…