ЧОРНА СПЕЦРАДА

Скандал з підробкою дисертацій кидає тінь на два міністерства і НПУ ім. Драгоманова

 

men-in-blackУ провідному вищому навчальному закладі України – Національному педагогічному університеті ім. М. П. Драгоманова розгорається черговий скандал. Черговий тому, що останнім часом цей університет вже не раз потрапляв до скандальної хроніки, зокрема, у зв'язку з діяльністю викладачів, відкрито співчуваючих сепаратистам.

Цього разу НПУ ім. М. П. Драгоманова гучно «прославив» Юрій Павлович Чорноморець – професор, доктор філософських наук, голова спеціалізованої вченої ради Д 26.053.21. Чорноморець відомий тим, що до останнього часу був тісно пов'язаний з групою митрополита Антонія Паканича, який очолює проросійське крило в УПЦ Московського Патріархату. Чорноморець фактично виконував функції радника і спікера митрополита Антонія, займався доносительством на проукраїнськи налаштованих ієрархів і духовенство.

npu

НПУ ім. Драгоманова

 

Але зараз мова не про це, а про безпосередню службову діяльність Чорноморця. 25 листопада 2016 року в НПУ ім. М. П. Драгоманова в спеціалізованій вченій раді, яку очолює Чорноморець, відбувся захист дисертації (файл 1) Ю. В. Лінніка «Розвиток Української Православної Церкви в контексті суспільно-політичних трансформацій (1988—2015)», представленої на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук. Буквально через кілька днів після цього захисту відомий київський священик протоієрей Андрій Дудченко в мережі Фейсбук розповсюдив таке повідомлення:

«Друзі, хочу поділитися з вами неочікуваною ситуацією та попросити молитов. Так сталося, що в Нац. пед. університеті ім. Драгоманова, де я навчаюся на інтегрованій магістерській програмі, минулої п'ятниці відбулася спеціалізована вчена рада, на якій було захищено дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук Юра Ліннік– людини, про яку я до цього часу ніколи не чув і на очі не бачив. Тема дисертації: “Розвиток Української Православної Церкви у контексті суспільно-політичних трансформацій (1988—2015)”.

В опублікованому на сайті НПУ ім. Драгоманова файлі з текстом дисертації на сторінці 24 написано наступне: «Нами були проведені бесіди з митрополитом Дмитрієм (Рудюком) із УПЦ КП, священиком Андрієм Дудченко, дияконом Андрієм Глущенко, богословом і публіцистом Юрієм Чорноморцем – із УПЦ, митрополитом Макарієм (Мелетичем) і дияконом Юрієм Федівим – із УАПЦ». У переліку літератури до цієї дисертації одним з пунктів зазначено: “Інтерв’ю з священиком Андрієм Дудченко. – Особистий архів Ю.В.Лінніка”, тоді як насправді я незнайомий з автором дисертації, та не давав жодних інтерв’ю з тих пунктів, які мені приписані в дисертації, ані Лінніку Ю.В., ані будь-якій іншій особі для використання в науковій праці Лінніка Ю.В. Під іншим номером в тому ж переліку літератури зазначено: “Інтерв’ю з дияконом Андрієм Глущенко. – Особистий архів Ю.В.Лінніка”. Як мені відомо, о. Андрій також незнайомий з Ю.В.Лінніком і не давав йому чи для використання в його роботі жодних інтерв'ю.

disertatsiyiВ тексті дисертації наведено 16 посилань на нібито моє інтерв’ю, та близько 30 посилань – на нібито інтерв’ю о. А.Глущенка. Ці посилання використовуються виключно заради формального “підтвердження” автором власних тверджень, джерелом інформації для яких ані я, ані о.А.Глущенко не можемо бути.

Вважаю цю неправдиву інформацію такою, що порушує мою честь та гідність, оскільки через приписану мені інформацію складається враження, ніби я поширюю плітки щодо деяких священнослужителів, зокрема Блаженнішого Митрополита Володимира, якого вважаю видатним ієрархом і церковним діячем сучасності, та протоієрея Віталія Косовського, який, будучи секретарем Київської Митрополії та благочинним міста Києва, справедливо і вищою мірою порядно ставився до мене, тоді ще зовсім молодого священика за часів мого навчання в Київській Духовній Академії.

Сьогодні я отримав від голови Спеціалізованої вченої ради Д 26.053.21 проф. Юрія Павловича Чорноморця довідку, завірену печаткою НПУ ім. Драгоманова, про те, що інтерв’ю зі мною взагалі не було серед джерел зазначеного дисертаційного дослідження. Подібну довідку отримав і дияк. А. Глущенко. Наявність посилань на нас в тексті дисертації пояснюється як «прикра помилка». Але залишається не вирішеним питання про повідомлення автора на с. 24 дисертації про буцімто проведення з нами інтерв’ю, чого насправді не було.

Я особисто не тримаю образи на Юрія Лінніка. Припускаю, що він не мав за мету здійснити наклеп на мене чи на о. А.Глущенка. Схоже на те, що сталося внаслідок бажання автора (або іншої особи, яка надавала автору консультації) надати переконливості деяким власним припущенням, при цьому посилаючись на буцімто “внутрішні джерела”, які ніде не опубліковані та не піддаються жодній перевірці. Можливо, хтось надав авторові таку пораду. Але те, що сталося, називається фальсифікацією джерел, а по відношенню до людей, на яких послалися, не маючи з ними перед тим жодної розмови – просто непорядним вчинком».

publikatsiyaЦя публікація о. Андрія Дученко викликала бурхливе обговорення і обурення. Незабаром з'ясувалося, що й інші представники духовенства з різних церковних юрисдикцій також не давали ніяких інтерв'ю, при цьому автор дисертації їм абсолютно незнайомий. Зокрема, з спростуванням виступили о. Андрій Глущенко з УПЦ, митрополит Димитрій (Рудюк) з УПЦ Київського Патріархату, диякон Юрій Федів з УАПЦ. Тобто всі, кого згадує автор дисертації в якості респондентів на сторінках дисертації, крім Юрія Чорноморця (!), висловили своє обурення фактами підроблення та використання їхніх імен і фальшивих висловлювань у вигаданих інтерв'ю!

Показова і довідка (файл 2, див. нижче), яку видав Чорноморець. З неї випливає, що вказане фейк-інтерв'ю з о. Андрієм Дудченко– це всього-на-всього «прикра помилка», і цей нібито науковий матеріал слід вважати продовженням розмови автора дисертації із самим Чорноморцем! За цією логікою і всі інші псевдо-бесіди від імені шанованих церковних діячів є також одним великим інтерв'ю Чорноморця, що він його дає здобувачеві наукового ступеня. А потім цей здобувач подає свою роботу в спеціалізовану вчену раду, якою керує Чорноморець! Дуже зручна схема. В дисертації всі ці підробки називаються «Особистий архів Ю. В. Лінніка». Це дуже «науково» і «об'єктивно», адже в такий архів можна було б помістити, наприклад, «розмови» з Бараком Обамою чи Римським Папою...

 

довідка (файл 2)

Довідка (файл 2)

 

За фактом вимальовується схема підробки матеріалів дисертації, у якій безпосередню участь бере професор Чорноморець, допускаючи таку фальшиву наукову роботу до захисту, а потім прикриваючи свого підопічного довідками дивного змісту.

Ось що каже з цього приводу Олександр Саган – відомий філософ, релігієзнавець, публіцист і журналіст, колишній голова Державного комітету України у справах національностей та релігій:

«Цікавою і сумною є інформація від о. Андрія Дудченка щодо дисертації Ю. Лінніка, яка захищена нещодавно у Педуніверситеті ім. Драгоманова. Ряди плагіатчиків поповнилися фантазерами та фальсифікаторами, а Вчена рада добряче підмочила репутацію. Варто почитати і дискусію (на Фб-сторінці о.Андрія), де й інші особи, нібито інтерв'юровані дисертантом, заявляють про те, що їм приписані «якісь бздури», і автора дисертації вони не знають (довідка, видана отцю — шедевр, бо про о.Андрія згадується не лише у списку джерел, але й у тексті дисертації)».

Коментарі з цього приводу дійсно цікаві і показують, якою мірою серед шанованих людей втратив свій авторитет Чорноморець. Відомий священик Петро Зуєв пише наступне:

«Прочитав цю дисертацію, вона справила на мене дуже прикре враження. Автор перебуває від явним впливом Юрія Павловича Чорноморця — фактичний виклад, стилістика, навіть деякі граматичні помилки характерні саме для Юрія Павловича. Не буду поспішати звинувачувати Юрія Павловича, що це саме він єдиний автор даного тексту. Це може бути виявом «наукового впливу», «редакторської роботи» тощо)) Але можна лише дивуватися, як така неякісна, тенденційна робота пройшла науковий захист. Цілі сторінки фатажу і ніяких посилань на документи, архіви. Невже єдиним джерелом інформації може бути Юрій Павлович Чорноморець? Хіба це науково? І це в той час, коли існує, до прикладу, архів Митрополії, архів Митрополита Володимира та аналогічні архіви інших конфесій та юрисдикцій. Зрозуміло, що Юрій Павлович доктор філософських наук, автор ґрунтовної монографії про візантійський неоплатонізм. Проте новітня церковна історія — це не сильна сторона наукових талантів Юрія Павловича. Склалося враження що після переходу до УГКЦ Юрій Павлович у той або інший спосіб вирішив канонізувати свою — вельми тенденційну — версію новітньої церковної історії Православної Церкви в Україні. Якщо це релігієзнавство, щО тоді публіцистика?»

А ось, що пише оглядач «Укрінформу», відомий журналіст Ярослава Міщенко:

«Для академического мира это ситуация — позорище. Вы так много говорили об уровне Черноморца, и что в результате? Ведь это же элементарная гигиена».

Далі Міщенко продовжує:

«Можно гипотезу? Прямой текст, как предположение. Черноморец подзарабатывает «диссертациями». Так многие делают. Не только помощью при защите, но и при написании. И для какой-то из работ он устал и принялся вот так фантазировать. Гипернагло. Откуда у нестарого человека такое пренебрежение к научной процедуре?».

Невже і справді Чорноморець робить бізнес, допускаючи до захисту і протегуючи надалі подібним бездарним дисертаціям? Відповісти на це питання дозволить вивчення складу спеціалізованої вченої ради Д 26.053.21, що її очолює д-р Чорноморець. Там є такі цікаві особи:

Уваркіна Олена Василівна, доктор філософських наук, професор, вчений секретар Національного педагогічного університету  імені М. П. Драгоманова та Владиченко Лариса Дмитрівна, доктор філософських наук, доцент, заступник директора Департаменту у справах релігій та національностей Міністерства культури України.

Пані Уваркіна відома тим, що має репутацію хабарника і вимагача грошей зі студентів, аспірантів і докторантів Університету Драгоманова. Тому працювати у спецраді Чорноморця для неї, в такому випадку, прибутково – можливість додаткового нелегального заробітку. Про це пишуть, наприклад, на сайті «Дошка ганьби НПУ»:

«Уваркіна Олена Василівна

Створила в НПУ ім. Драгоманова корупційну схему поборів з аспірантів, докторантів та здобувачів наукових звань. Її персональні розцінки:

1) Консультація – від 500 грн. або можна коньяком Курвуазьє або побути кілька днів персональним таксистом.

2) Супровід документів на звання – 3-4 тис.,

3) Документи до і після захисту – від 5 тис.

4) Після кожного захисту все найсмачніше із святкового столу, який за гроші здобувачів накриває тільки її ресторан, їде до неї додому.

5) Не заплатиш, звання чи ступінь не отримаєш.

6) Залюбки бере все валютою. Аргументує це необхідністю платити за навчання дочки в Германії».

А ось Лариса Дмитрівна Владиченко працює в профільному департаменті Мінкультури та є офіційним опонентом дисертації Ю. В. Лінніка «Розвиток Української Православної Церкви у контексті суспільно-політичних трансформацій (1988–2015)». Вона представила виключно позитивний відгук (файл 3) на цю роботу. Як таке могло вийти? Або пані Владиченко абсолютно не розбирається в науці та релігійної ситуації в Україні, що дивно, з огляду на її посаду в Міністерстві, або вона свідомо пішла на поводу у Чорноморця і підтримала його махінації та фальсифікації матеріалів дисертації. Для чого? Ймовірно, тут також має місце корупційна змова і кругова порука, яка веде з НПУ ім. М. П. Драгоманова у високі кабінети Міністерства культури.

Тому, припущення журналістки Ярослави Міщенко, що Чорноморець підзаробляє дисертаціями, має право на існування. Перевірити це – справа честі керівництва НПУ ім. М. П. Драгоманова і МОН України, а за необхідності і правоохоронних органів.

Але Чорноморець не тільки керує спецрадою з захисту дисертацій, він ще й входить до складу комісії МОН з державного визнання документів про наукові ступені та вчені звання, виданих вищими духовними навчальними закладами. У цій комісії Чорноморець також встиг оскандалитися. На одному із засідань він, виконуючи замовлення своїх кураторів з УПЦ МП, в істеричній манері та необґрунтовано виступив проти визнання диплома доктора наук, виданого в Ужгородській Українській Богословській Академії, чомусь погрожував залучить підрозділи зовнішньої розвідки, вів себе агресивно і нахабно по відношенню до колег. У діяльності зазначеної Комісії Чорноморець позиціонує себе як великого ревнителя за чистоту науки, борця з плагіатом і полум'яним патріотом, хоча у своїй спецраді фактично створив фабрику з штампування фальшивих дисертацій з корупційною складовою.

Очевидно, що Юрій Чорноморець ганьбить українську науку, ганьбить Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова. Він фактично потурає фальсифікаціям у наукових дослідженнях, займається легалізацією фальшивих дисертацій. Цією публікацією ми просимо звернути увагу на діяльність Чорноморця його безпосередніх керівників. Сьогодні, коли наша країна стала на шлях очищення від корупції і свавілля, а українська освіта інтегрується у європейський простір, необхідно рішуче позбавлятися таких кадрів, які своїми вчинками і справами підривають авторитет української науки та оскверняють ідеали Євромайдану і Революції Гідності. 

Володимир Петренко


В тему:

UkrNET - поисково-информационный ресурс