БИЛИНИ (Частина 9-та)

 

Юрій ЧЕРНЕЦЬКИЙ — спеціально для журналу NEWSSKY.COM.UA

 

БИЛИНИ (Частина 9-та)

 

ПЕРЕДМОВА

 

Отже, здолавши за явною перевагою хитрого змія східного царя Вахрамія в інтелектуально-ігрових баталіях і наостанок на добру згадку випадково зруйнувавши та потопивши в крові його столицю, давньоруський богатир Михайло Пóтик притьмом повернувся до рідного Києва, де за відсутності чоловіка раптово померла його дружина Мар’я лебідь біла (між іншим, Вахрамієва — тобто змієва — дочка). А вони ж свого часу на весіллі

 

І дивний заповіт уклали:

раніше хтось із них помри —

дружина також мав чи мала

під землю йти років на три!

 

І «пішов» Михайло під землю. Там богатиря з тілом дружини зустріла представниця найпоширенішого в Україні виду вужів… Усім — корисного та приємного читання!

 

 

Михайло Пóтик

(Скорочений переспів чи не найдовшої давньоруської билини)

 

ЧАСТИНА ІV — АБСОЛЮТНО ГІБРИДНО-РЕЛЯТИВІСТСЬКА

 

…Вужиха зовсім не бажала

собі й своїй сім’ї біди,

тому швидесенько «зганяла» —

живої принесла води.

 

І тіло милої дружини

Михайло миттю оживив.

Так — богатир! — на три години

«три роки» він перетворив.

 

Їм безтурботно далі б жити

у «временних» потоці літ,

але в нас… був сусід неситий:

і Північ застив він, і Схід.

 

Зросли там за сприяння Бога

міст стільки дивних і країв!

Та місце міста головного

пихатий Засаранськ посів…

 

Дала цей статус зброя-криця

країні (їхньою «страна»),

і стали Засаранськ — столиця

та Засаранщина — вона.

 

Жили в ній наче не погани,

та дивні… мешканці якісь:

здається, зовні християни,

але — поганці, хоч ти… потом вкрийсь…

 

 

Там стали правити Акули

(так прозивався славний рід),

і їх терпів народ поснулий,

хоч апетит тварюк набрид.

 

А згодом прізвище Поганців

Акулам їх попи дали.

Один із тих «небес посланців»

припхавсь до нашої землі.

 

Акул Акулович Поганець —

великий засаранський хан —

був той ще, я скажу, засланець

на Русь від інопланетян:

гном на фізичний і моральний

зріст, личко — пичка пребридка…

 

Суперник, тобто, ідеальний

для українця-козака

повсюдно: у війні, коханні;

коли Акул сюди забрів,

нагодував Михайло хана

сніданком — з добрих стусанів.

 

 

Але Акул не вгамувався:

численніші війська зібрав,

та ще й до Мар’ї залицявся —

ставай ЦАРИЦЕЮ, мовляв!

 

І та (душею бо ворона ж)

втекла, коли опісля справ

виснажливих своїх герой наш

сном богатирським міцно спав.

 

Читач спитає: «Жінка файна

богатиря — і на… херло

зміняла?! Просто надзвичайна

подія! Де таке було?!»

 

Ні, випадок тієї сучки —

типовий вельми, навпаки:

трапляються жінки — пацючки,

трапляємось ми — пацюки…

 

 

Зміню я знову розмір на врочистий,

бо знов оспівуватиму бої:

з дитинства живописці-баталісти —

улюбленці й провідники мої.

 

Стирали всіх богатирі «на порох»

катів у надзвитяжності своїй,

та силою і в них був рівний ворог —

не пересічний, а ЗЕЛЕНИЙ ЗМІЙ.

 

Коли зчинилась раптом веремія

й помчав Михайло Потик навздогін

за Мар’єю, ох, як підступність змія

недооцінював фатально він…

 

Дружину та акулячого сина

наздоганяв він тричі, а вона —

всі три рази підносила дружина

підступна чарку «зелена вина».

 

А першу ж вип’єш — другу вимагає

душа, а після другої — горить,

а третю вже не кожен і здолає,*

хильнувши ж, довго наче вбитий спить.

__________

* Адже йдеться, нагадаю, не про звичайні, а про давньоруські богатирські чарочкиhttps://newssky.com.ua/bilini-chastina-3-tya/ «з півтора відра».

 

На перший раз Михайла закопала,

на другий — білим каменем він став

у полі, а на третій раз розп’яла (!)

чаклунка мужа, щоб не заважав.

 

Ілля, Добриня та якийсь Микола

у перших випадках прийшли у двох

на допомогу — група, бач, не квола

підтримки. Направляв їх, звісно, Бог.

 

А в третій ситуації сумненькій

Анастасія (ханова сестра)

так закохалась у героя Неньки,

що і зняла, і різного добра —

кольчугу, шаблю, палицю та лати,

найбільшого тамтешнього коня —

для хлопця нашого накрала в брата:

Акул хай начувається, свиня!

 

Маруха намагалась і вчетверте

споїти Потика, до того йшлось;

Анастасія не дала померти

герою, пíд руку штовхнувши. Ось!

 

Михайло тут лебідці-круку Мар’ї

й херлу Акулу голови відтяв —

поклав-таки кінець гібридній парі.

Анастасію ж за дружину взяв.

 

 

І навіть Засаранщина трухлява

під Києвом трояндою цвіла!

Але билинних днів минула слава

та стали призабутими діла…

 

А Русь-Україна буде й далі, причому ДОБРЕ буде!!!

 

ДУЖЕ КОРОТКА ПІСЛЯМОВА

 

Путінська РФ — бандитсько-фашистська держава. Донбабве («ДНР») і Луганда («ЛНР») — бандитсько-фашистські псевдо-державні утворення. «Основне питання сучасності» для нашого суспільства полягає в тому, чи вистачить в Українського народу (за Конституцією його складають громадяни України всіх національностей) потужності-сили, щоб зупинити путінсько-рашистську агресію. Відповідь не є очевидною… Але вірю, що вона буде переможною для НАС. Для звитяжного Українського народу, у якого — історія свідчить — завжди вистачало Героїнь і Героїв богатирсько-козацького рівня, що з’являлися в критичні миті. А ми — Громада — їх таки підтримаємо. Маємо-мусимо підтримати. Слава Україні!