«Верну – звоните». Дзвонимо. Не повертають. Поки що

Дивний світ не лише щастям жити у ньому, але й тим, як у малому впізнається велике; а те, що здається, чи хочуть видати за величне, виявляється примітивним.

Якось сама по собі впала в око, порадувала і розсмішила новина про те, що у Запоріжжі оперативники викрили підозрюваного у близько 150 крадіжках номерних знаків з автомобілів. Порадувала тому, що правоохоронці не дрімають. Щоправда, 150 можна було не терпіти, вже 50 і навіть 5 викрадень – достатня база для затримання.

А розсмішила новинка милою деталлю: крадій обіцяв знаки повернути за гроші і залишав щоразу милу для окрадених очей записку, яку можна було вже вважати візитівкою злочинця. Текст – простий, як сам процес скручування номерного знаку: «Верну звоните». Це, звісно, не яскраві «візитки Яроша», які, коли вірити «братським спєцслужбам», знаходять на «лошаріках» та інших войовничих тваринках, але теж запам’ятовується, погодьтеся.

Наш фігурант, швидше за все, знімав знаки ножицями, а чом ні, у першу мить і не присікаєшся, не викрутка ж: ножиці, йду собі сніжинки новорічні вирізати. Але записками «верну-звоните» був заповнений увесь блокнот.

Винахідливий. Щоправда, тут доречна не усмішка, не радість. А посмішка – певною мірою – осуд та іронія.

Адже таким самим чином, як номерні знаки з чужих авто, інший любитель, аби йому дзвонили жертви злочину, жертви крадіжок, «скрутив» у сусідньої країни не номерний знак. Значно більш серйозну деталь – частину сусідської землі. Щоправда, замість ножиць були «зелені недочоловічки», хоча і вони, як і ножиці, теж, здавалося «нє прі чом», іхтамнєт.

Потім «скрутили» вугільну «житніцу і здравніцу». І хоча у очі ніхто не зізнається, але записочка дрібного злочинця «Верну звоните» просто набула велетенського транспаранту над украденою землею. Повернуть, мовляв. Але ви – справжні господарі, ви – жертви злочину: «Звоните, вернут». Звісно, не просто так, а за величезні гроші. За величезні кошти, які ви, справжні власники, – за злочинним задумом всесвітнього крадія – маєте ще й сплатити, влити у економіку зруйнованого краю. Та ще й подякувати. Пробачити. Наче нічого не було. І забути злочин і злочинця назавжди.

І уже поїхали підозрілого статусу «переговорщики» на різного ґатунку «красівиє встрєчи с братской слєзой» і навіть «сводным хором» виконавців душещіпатєльних пісень.

Злочинець із ножицями і номерними знаками врешті-решт був упійманий. Якщо вже братньою мовою, то «сколь веревочке ни виться»…

Із злочинцем планетарного масштабу ще доведеться повозитися. І подзвонити. Можливо, не раз. Зараз йому всі дзвонять. Телефонують. Знають, що і «ножиці» належать йому. І злочинець він справжній. Вгодований сором’язливістю світових правоохоронців різних ґатунків і рівнів. До речі, найбільше люблять давати «миролюбні» поради про якесь то там примирення ті, у кого ще «зелені нєдочєловєчки» не скрутили номерні знаки…

Але одного разу йому подзвонять у двері. І цей дзвінок буде останнім…

І все доведеться віддати. 150 скручених знаків не простили…

А тим більше не простять злочинів і злочинцям, які так полюбляють «задушевні» телефонні дзвінки – від окрадених ними народів, країн, земель…

І повертати вкрадене доведеться «без винагороди»…

До речі, остання новина: того, зі 150 номерними знаками, уже взяли під варту.

 

На все та всіх, на кожного крадія – свій час.

 

І своя варта.

 

Сергійко Щеневсе